Вихованість не вимірюється грошима

Як навчити людину, з якою зустрічаєшся щодня, вітатися? Хтось може запитати: «А тобі то треба? Ну, не вітається, і ти не вітайся». Але ж я так не вмію. Вітаюся з усіма, кого бодай раз у житті бачила. Якщо людина далеко, то бодай кивну головою.

Тому мене дивують люди, які дивляться тобі у вічі й на твоє «Добрий день» можуть іноді відповісти. А можуть вдати, що не чують. Натомість, самі ніколи не вітаються. У басейні, який відвідую, є одна старша пані з суворим виглядом, яка ніколи (!) не вітається. Якось я цим спостереженням поділилася з іншою жінкою, на що вона мені відповіла: «Я теж з нею тепер не вітаюся. Бо скільки я їй не казала «добрий день», вона відповідає через раз. З вигляду – не бідна жінка. Он яка засмагла, з внуками на море за кордон їздить…».

І тут вже не витримала я. Хіба вихованість вимірюється соціальним статусом, розміром гаманця чи посадою, яку людина обіймає? До чого тут – заможна вона людина, чи рахує копійки від зарплати до зарплати? Повага до інших людей, вихованість – це те, що нам у дитинстві заклали батьки.

Пригадую, маленькій мені мама завжди нагадувала: «От зайдемо до цьоці, не забудь сказати: «Добрий день!». І я знала – у місті чи у селі я маю привітатися першою. Засвоїла це правило назавжди.

Вже згодом, коли у мене народилися діти, я їх також вчила: з людьми треба вітатися. І не лише з вчителями у школі, а й зі сусідами. І вони це правило вивчили на все життя, бо тепер вже і своїх дітей навчають людяності і поваги до інших.

Колись дивувалася полякам: заходять у магазин і з порога вітаються. Це правило я також засвоїла – заходжу у магазин і вітаюся. Чи підходжу до каси, а касирка наввипередки каже: «Добрий день!». Ніби нічого особливого, зате як приємно.

Щоранку, коли виходжу з дому, бачу – сидять на лавочці старші чоловіки, палять цигарки, попивають пиво чи ще щось. Вони не живуть у моєму будинку, але всі збираються на лавці поруч з моїм під’їздом. Кажу їм: «Доброго ранку!». Вони переривають свою бесіду і чемно відповідають. Поки дійду до зупинки, вітаюся з усіма двірниками, які зраненька на посту. Я не знаю, як кого звати, але ж з вигляду знаю кожного. То чому маю пройти повз?