Найдовша ніч у моєму житті

Тривалий час саме ця ніч залишалася в моїй пам’яті найчіткішим спогадом — я пам’ятав кожну мить до найменших деталей.

Я пам’ятаю, як здивувався, побачивши стільки хоробрих хлопців і дівчат на Майдані. Як у натовпі побачив Володимира Яворівського і, навіть, кілька хвилин поспілкувався з ним... Як спалахнув беркутівський БТР від коктейлів Молотова... Як горів Будинок профспілок... Як повз мене на ношах виносили поранених активістів... Як беркут прорвав оборону і пішов на штурм. Як протестувальники, які вже готові були відійти, несподівано зупинились, здійснили контратаку, і змусили беркут відступити... Як, нарешті, всі дочекались ранку і прибуття автобусів з новими протестувальниками.

А найголовніше — як мене переповнювало тоді почуття вдячності до всіх, хто був поруч тієї ночі! Мабуть, я ніколи не відчував себе настільки невід'ємною частиною єдиного цілого. І ніколи так не пишався тим, що я — українець!

Згодом, у найважчі моменти свого життя, я мимоволі повертався до цих спогадів. І це додавало мені віри і впевненості: темрява відступить і світанок обов’язково настане!