Преподобний Антоній поборов спокуси і допомагав духовно зростати своїм учням, які гуртувалися біля унікального старця

Сьогодні ми вшановуємо пам'ять унікального святого, великого подвижника, якого вважають засновником чернецтва – преподобного Антонія Великого. Він жив сімнадцять століть тому, пустельником, в повному усамітненні й аскезі. Він поборов спокуси і допомагав духовно зростати своїм учням, які гуртувалися біля унікального старця. Преподобний Антоній, в серці якого був мир, а в розумі – постійна пам'ять про Бога, вселяв довкола себе дух братолюбності та милосердя, надихав на переможну боротьбу з пристрастями та гріхами цього світу, зцілював своїми молитвами.

Натхненний Святим Духом, преподобний Антоній Великий залишив і для нас багато корисних та важливих порад. Він закликав ніколи не засмучуватися через випробування, любити Бога усім серцем, душею і розумом, плекати чистоту свого серця, намагатися не набувати під час цього земного життя нічого, окрім того, що заберемо з собою у вічність. Земне життя – це шлях випробувань і подвигів.

Великим внутрішнім випробуванням є спокуса гординею і звеличення власного «я». Преподобний Антоній закликав до смирення і застерігав від «гордості серця, властивої дияволам». Бо від цієї «високосердності» – і хвастливість, і зверхність, і нетерпимість, і гординя, і злість, і ненависть.
«Як вогонь спалює великі ліси, коли не загасиш його завчасно, так злість, якщо допустиш її в серце, згубить душу твою, і тіло твоє осквернить, і багато принесе тобі неправих помислів; збудить сварки, розбрати, заздрість, ненависть і подібні злі пристрасті, що обтяжують саме тіло і завдають йому хвороб», – повчав преподобний Антоній Великий, закликаючи до простосердя і незлобливості.

Цього досягти на практиці дуже важко, особливо під час складних життєвих випробувань довкола. Якщо жити цінностями, залежностями і пріоритетами цього земного світу, якщо триматися лише за ці тимчасові багатства і насолоди, це розбещує серце і затьмарює розум, робить людей рабами пристрастей і гріха. Серце, в якому немає місця Богові і любові, стає жорстким, як камінь, там панує диявол. В такому серці диявол робить все, що хоче, задовольняє всі свої похоті, отруюючи і завдаючи болю всім довкола, заводячи людину туди, звідки немає виходу.

Така людина, за словами преподобного Антонія Великого, «схожа на будинок розвалений і покинутий мешканцями, який не має ніякої ціни, він огидний усім, ніби проклятий, як житло єхидни, скорпіона чи звірів; ніхто про нього не дбає, як про розвалений, покинутий і запустілий будинок».

Тож найважливішим є присутність Бога в серці як правдивого господаря в домі, у якого все охайно і в порядку, який здатний не впустити всередину злодіїв і дати відсіч шахраям, який є міцним захистом і надійною опорою для всієї родини, який дарує тепло, любов і турботу. Впустіть Його в свій дім, в своє серце!

«Христос біля дверей ваших, відчиніть Йому. Вам належить віддати Йому найкращу кімнату, а Він просить у Вас лише кутка. Розмістіть Його, де хочете… тільки прийміть Його», – згадалися слова святителя Іоана Золотоустого.

Джерело