Вік — не прикриття для крінжі і підігрівання російським наративам

Перше, ти ідеш на публічний захід — це нагородження лауреатів премії Національної спілки кінематографістів України імені Сергія Параджанова у Будинку кіно, і триндиш там російською мовою. На прохання журналіста Руслана Кошовенка говорити українською, шановна відмовилася. Хуйо-майо, я багато зробила для України, нікуди не виїздила і вабщє в театрі граю українською, а тут як хочу. Хм.

Кілька разів на публічних заходах я бачила цю жінку — там аж іскрила пиха, зіркова хвороба і ще були жести тицяння в людей. Здавалось, Меріл Стріп спустилась із Голлівуду на наші ниви — хоча та досить жива і привітна на відео в житті.

Як на мене — в Ларисі Батьківні криється образа, що потужна фіфа із московской століци винуждєна прозябать на етіх ваших хуторах.

Свого часу Лариса дуже хотіла отримати роль Наташі Ростової в одного українця, який став гвинтиком російської культури — Сергія Бондарчука. Утім режисер затвердив на роль Людмилу Савєльєву — юну танцівницю з блакитними очима і природною легкістю. Це був успішний каст, Кадочнікова була би там недоречна. Думаю, у Лариси була все життя образа, що Люда потім отримувала Оскар за «Війну та мир» із рук легенди кіно Джейн Фонди.

За іронією долі Ларису прославила роль сільської дівчини Марічки у геніальному кіно «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова. Але цвяхом тої стрічки була не Лариса — її можна було би непомітно замінити на іншу брюнетку, а крутий Миколайчук, геніальна операторська робота Іллєнка та види природи Криворівні.

Ось, що цікаве знайшла про Ларису і її брехні. Джерело: «Суспільне. Культура».

28 лютого, майже одразу після початку повномасштабної війни, театр російської драми імені Лесі Українки змінив назву на Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки. Після повного переходу на українську мову виступів, Кадочникова залишилася єдиною актрисою театру, якій можна грати російською мовою.

«І скажу, мене дивовижно приймають. Люди просто забувають про те, якою мовою я говорю, а включаються в атмосферу вистави. Потім, будемо чесні, я вже не можу перевчитися. Ось у кіно я грала українською мовою, але це зовсім інше. До речі, у "Тінях забутих предків" я теж говорила російською мовою, а потім мене озвучувала українська актриса. Але там була роль майже без слів. Кіно та театр — це велика різниця! Мені треба жити на сцені, думати, не замислюючись про те, як я говорю», — коментує Кадочникова.

Тобто навіть для коронної ролі вона полінувалася вивчити кілька реплік. Смішна жінка!

Яка мораль?

Лізеш на сцену публічного заходу — виступай українською.

Вік — не прикриття для крінжі і підігрівання російським наративам. Цінують не за вік, а за досвід. Чомусь ту ж Аду Роговцеву — вони з нею ровесниці, язик не повертається назвати бабусею, вона достойна, зріла пані з соціальною відповідальністю.

Короче — коли я стану старою безсоромною шкапою і поводитимусь, як свиня, попрошу внуків відвезти на евтаназію. Щоб нікого не соромити.

Джерело