Фейкова заява про 150 тисяч ВПО — рольова модель капітуляції?

Повірити, що українці добровільно повертаються у пе­кло, було важко, але хіба це перша шокуюча новина за останні роки? Люди різні, подумала я, і те, що не розумію мотивації їхніх дій, не означає, що такого не може бути… Але ця новина не давала мені спокою протягом цілого дня. «Щось тут не так», — крутилося в голові. А наприкінці дня прочитала, що це — брехня. Виявилось, нардеп Ткаченко висмоктав це зі свого пальця. Чи, як він сам висловився, «припустив». «Таких даних немає, — сказав він журналістам, які „притиснули його до стіни“, аби обґрунтував свою за­яву. — Це було моє емоційне припущення!»

У мене також є своє «емоційне припущення» щодо пана Ткаченка. Припускаю, цей «слуга» — звичайнісінький інфор­маційний диверсант, або, щонайменше, «корисний ідіот», що, втім, одне й те саме, зважаючи на наслідки його заяви. А ця заява дуже схожа на банальне вороже ІПСО.

Що таке ІПСО (інформаційно-психологічна операція)? Це дезінформація, пропаганда, перебільшення певної ін­формації або применшення іншої з метою психологічного впливу на противника. Зокрема, для формування помилко­вих стереотипів. Які емоції мала викликати заява Ткаченка у пересічних українців і які висновки для себе вони мали би зробити? Що держава Україна ні на що не спроможна — не дає собі ради з викликами затяжної війни, байдужа до лю­дей, не дбає про найбільш постраждалу, незахищену кате­горію своїх громадян? Особливо це резонує на тлі постій­них новин про те, як політики і чиновники дбають про себе, коханих, як нечувано збагачуються під час війни… Це ж як має бути безнадійно погано на підконтрольній українській владі території, якщо така велика кількість людей добро­вільно повертається у логово ворога, знаючи, що шанси вижити там мінімальні. Це який треба мати відчай і зневіру у власну державу?!

Який наслідок матиме така «новина»? Деморалізація та розбалансування суспільства, занепадницькі настрої та зневіра у перемогу. Люди подумають, оці нещасні 150 ти­сяч українців вже точно і остаточно розчарувалися і зда­лись на милість переможця. По суті, продемонстрували українському суспільству рольову модель капітуляції.

Це цілеспрямована інформаційна агресія, мета якої — здійснити руйнівний вплив на і без того уражену та враз­ливу психіку українців. Такі заяви мають на меті добивати українців.

Автор «сенсації» не може залишитись без уваги укра­їнських спецслужб. І його недолугі спроби виправдатися, мовляв, ляпнув, не подумавши, аж ніяк не повинні стати ін­дульгенцією. На жаль, ми вже звикли, що політики, зокре­ма представники провладної партії, дозволяють собі гово­рити не лише усілякі бздури, а й видавати на-гора відверто шкідливу для наших військових та цивільних інформацію. Яскравий приклад — нардепка від «слуг» Мар’яна Безугла, яка цілеспрямовано і системно дискредитує вище військо­ве керівництво держави і якій це дивним чином сходить з рук.

Її колега Максим Ткаченко, схоже, вирішив взяти у ро­боту цивільний напрям і запустив першу брудну інформа­ційну атаку на цьому флангу. Суспільство, на щастя, різко зреагувало і змусило нардепа давати задню. А заодно зму­сило подивитись на бекґраунд нардепа. І тут на поверхню вилізла промовиста інформація. Виявилось, що Ткаченко — уродженець Луганська, в якому жив до 2014 року. Там ке­рував компанією «Майстер-шоу». Зокрема, організовував гастролі найодіозніших зірок російського шоу-бізнесу. У 2014-му Ткаченко став одним зі співвласників ТОВ «Квар­тал-концерт» — дочірньої компанії Студії «Квартал 95». Очо­лював виборчий штаб Зеленського у Луганській області на президентських виборах. Згодом, звісно, став народним депутатом від «Слуги народу». До нинішнього скандалу під час свого депутатства яскраво засвітився лише раз — іншою ганебною заявою про керівництво так званих ЛНР і ДНР, яке охарактеризував як «професійних і порядних людей, гідних очолити місцеву владу». Тож чим дихає цей депутат, нескладно здогадатися. Як писав мій улюблений Станіслав Єжи Лец, «незручно підозрювати, коли абсолютно впевне­ний». Ось тільки у наших доблесних спецслужб чомусь весь час не доходять руки до таких персонажів…