Як шило з мішка стирчать речі, які відповідають інтересам тютюнових лобістів

Спостерігаючи, як активно мінфін агітує депутатів за те, щоб мільярди гривень ішли в кишені тютюнових магнатів, а не в бюджет України, перепитую себе: це точно ті самі люди, які розповідають, що на потреби оборони або культури «нема грошей»?

З ухваленого за основу урядового законопроєкту № 11 090 як шило з мішка стирчать дві речі, які відповідають інтересам тютюнових лобістів, але зовсім не відповідають інтересам української держави, здоров’я нації і нашій європейській інтеграції.

По-перше, підвищуючи акциз на тютюнові вироби до 78 євро за 1000 штук у 2025 році (що правильно), законопроєкт пропонує розтягнути підвищення до передбачених європейською директивою 90 євро аж до 2028 року. Тобто підвищувати акциз щороку на 4%, а не на 20%, як Україна робила досі відповідно до цілей антитютюнової політики і потреб наповнення бюджету.

По-друге, цей проєкт штучно створює преференцію для так званих айкосів, які пропонується обкладати на 20% нижчим акцизом. А це не лише мільярди, недоотримані бюджетом, а й, по суті, запрограмоване зростання епідемії куріння серед дітей та молоді.

Разом десятьма колегами-депутатами з різних фракцій я подав поправки, які вирішують обидві проблеми: встановлюють на всі тютюнові вироби однаковий акциз 90 євро і не в далекому 2028, а вже в 2026 році.

Але при розгляді законопроєкту в другому читанні в робочій групі податкового комітету представники мінфіну і тютюнових компаній в один голос заявили, що вони «домовилися між собою» і наполягають на урядовому варіанті. Йдеться, як мінімум, про 18 мільярдів гривень, які в 2025−28 роках недоотримає державний бюджет.

Не те, щоб тютюновий лобізм у нашій політиці є чимось новим, але настільки відвертий договорняк за рахунок державних інтересів і здоров’я людей — за межею.

Тому я підтримую позицію антитютюнових активістів, які закликають не голосувати за законопроєкт 11 090 у другому читанні, якщо ці поправки не будуть враховані.

Джерело