В Україні прямо зараз триває демографічна катастрофа
Про це відомо напевно всім, адже про неї пишуть іноземні медіа, європейські аналітичні центри та фінансові інституції типу Світового банку. На жаль, влада роками закриває очі на цю катастрофу, сподіваючись, що вона зникне сама собою. Оскільки роки йдуть, а проблема лише поглиблюється, Кабмін нарешті вирішив прийняти демографічну стратегію до 2040 року
В принципі, урядова стратегія вмістила практично все, що дискутувалось впродовж останнього часу. Від повернення представників української діаспори до залучення мігрантів, від зниження відтоку молоді з країни до підвищення рівня народжуваності, підтримки сім’ї тощо.
Головне, чого не вистачає — зазначення, хто буде займатись її виконанням? Адже те саме повернення українців до України можна робити шляхом стимулів, а можна організовуючи примусові екстрадиції. Від вибору інструментарію залежить практично все. А також від того, чи будуть у виконавця стратегії належні повноваження, щоб втілювати її в життя, і контролювати реалізацію іншими міністерствами? Чи будуть на це виділятись бюджетні гроші і як вони розподілятимуться? Питань багато, але відповідей немає.
Всі ми звикли, що українська влада вже непогано навчилась готувати стратегії й презентації. Графіки в паверпоінті та кольорові брошури з блок-схемами вже зараз виглядають яскраво і по-європейськи. Але, на жаль, часто далі презентацій нічого не йде.
Декілька місяців тому я з колегами подав проєкт закону про засади демографічної політики. Саме там визначені і цілі, і шляхи їх досягнення. Ключове місце в цьому має займати міністерство демографії та діаспори, яке не лише затверджуватиме і регулярно переглядатиме стратегію демографії, але й контролюватиме за її виконанням. Та координуватиме діяльність інших міністерств, щоб їхні рішення не спотворювали і не перешкоджали реалізації стратегічних завдань держави у сфері демографії.
Окрім того, у моєму проєкті передбачений механізм фінансової підтримки проєктів реальних людей. Для цього створюється Фонд відновлення демографічного потенціалу, який займатиметься видачею грантів. Так ми підтримаємо і внутрішньо переміщених громадян, і наших біженців за кордоном, які бажають повернутись до України і не втрачати зв’язки з Батьківщиною. Підтримка сімей та дітей, гранти на відновлення здоров’я, запуск бізнесів людьми похилого віку, допомога з працевлаштуванням та навчанням — це все проєкти, які можуть забезпечуватись Фондом. Що важливо — вже робили це раніше. Адже до того саме я був серед авторів або ініціатором законів, завдяки яким створені Український культурний фонд та Український інститут книги. Ці інституції вже зараз підтримують культурні та книжкові галузі через аналогічну систему грантів. І ми маємо це зробити й зараз, адже збереження демографії є одним з найважливіших викликів сучасної України.
Сподіваюсь, що прийняттям стратегії влада не зупиниться на досягнутому, і закликаю підтримати мій законопроєкт та винести його нарешті на розгляд Верховної Ради.
