Врятувати «шістдесят третій»: місія обов’язкова
Таке формулювання найкраще ілюструє завдання, яке сьогодні стоїть перед Івано-Франківськом. При чому це стосується як влади, так і кожного мешканця обласного центру Прикарпаття
Підприємства, які колись тут працювали, у своїй більшості завершили однаково — перетворилися на будівельні майданчики, а потім у місця проживання щасливих (інколи не дуже) жильців. Але разом із цим Івано-Франківськ втрачав свою перспективу.
Для того, щоб місто розвивалося, йому потрібне функціонування реального сектору економіки з виробленням матеріальних і нематеріальних активів. А з першими ситуація у нас досить плачевна.
Окрім того, втрата Івано-Франківського котельно-зварювального заводу, у разі його перетворення в будівельний майданчик, стане справжньою катастрофою.
Лише кілька фактів:
- Житлова забудова такої великої території у середмісті перевантажить міські комунікації критично. При цьому ми розуміємо, що будувати нові колектори і насосні станції ніхто не буде. Звичайно, що тут радує позиція міського голови Руслана Марцінківа щодо недопущення забудови цієї території. Але такої можливості треба не допустити апріорі, адже прикладів будівельних майданчиків без документів ми вже бачили чимало.
- На території заводу є інфраструктура, яка дає можливість створення і транспортування «важкої» продукції. Якщо її знищити, то на створення нових великих виробничих потужностей сподіватися не доводиться, адже створення такої інфраструктури є дороговартісним, і інвестор завжди шукатиме місце, де вона вже є. Наразі ми маємо таку перевагу, але маємо шанс втратити.
- Ну і, мабуть, основне. У період війни позбутися активу, який може приносити значну користь війську та економіці просто злочинно. Створення індустріального парку прийнятне, забудова — ні!
Взагалі досить дивно виглядають результати конкурсу. Потенційний переможець, кажуть, запропонувавши понад 2,5 мільярди, просто помилився і додав лишній нуль вкінці суми. Подейкують, що і другий претендент швидше схильний поступитися перемогою третьому учаснику. Цікаво, що обидві ці компанії родом із Краматорська Донецької області. Чи це випадковості, чи спланована гра, стверджувати важко. Але ще один факт — якщо завод і справді перейде у руки приватного підприємства за 265 млн грн, то вартість однієї сотки землі у центральній частині міста становитиме всього трошки більше 4 тисяч американських доларів.
