«Тобто ти іще цим москалям кажеш „добрий день“?!»
От би пояснити нарешті дохідливо усім дорослим те, що розуміє п‘ятирічна дитина
коли перед терактом тривога почалась по всій країні, я стояла в бабиному квітнику, поки баба надовго в лікарні, і, здається, мені навіть вдалось розчинитись в той ранок у часі, але момент зухвало обірвала сирена, ніби обірвала саме життя, — вона встановлена заледве не над нашою хатою; хоч я й не поворухнулась. тільки втомлено і презирливо звела на неї очі, плямкнула губами невдоволено, хлепнула гіркої кави, а потім ледь видимо трохи підійняла філіжанку в той бік до гулу, до жаху невдало заграючи з тим звуком, і вимовилось мені іронічне буквально вголос:
— Добрий день.
— Тобто ти іще цим москалям кажеш «добрий день»?! — з-за рогу хати у питомій собі у літературненій манері обурено вигукнула Даруся, що увесь цей час шукала маму, поки мама трохи сонно, а трохи тужливо оглядала перед хатою лілії і флокси: цього року вони вперше квітнуть так нестерпно самотньо. — Ти щойно сказала добрий день тим самим москалям, які запускають зараз на нас з тобою ракети?!! — сприйняла почуте буквально. — Та що з тобою, мамо!!! — не чекавши жодних пояснень, бо будь-які з них недоречні, врешті тупнула ногою Дара так наївно і з гніву пішла геть, хоч шукала мене цілий ранок.
менш ніж за годину діти Охмадиту опиняться під завалами
от би пояснити нарешті дохідливо усім дорослим те, що розуміє п‘ятирічна дитина
Збережено стилістику автора
