Усик в уявленні британців такий, яким має бути британський боксер, а Ф’юрі — національна ганьба
Чи не кожний третій коментар — про те, які ж українці круті
Окей, зараз напишу. Про Усика.
Я теж останній тиждень почитав багато іноземних пабліків. Благо, ФБ так налаштований, що причитаєш один — тобі ще два тижні підкидати за темою буде.
І от, іноземці Усика прям вихваляють. Причому ніфіга навіть не за бійцівські якості, хоча визнають, що рівних йому зараз на планеті нема. За being a true ambassador of his sport. Себто, за те, що він живе втілення лицарських якостей боксера.
Про його роман з УПЦ вони не в курсі, не в темі, бо і дуже від того далекі. Для них він просто українець та атлет. І вони бачать, що він дуже простий і скромний хлоп, щиро віруючий, ввічливий, любить дружину та сумує за покійним батьком, всюди носить з собою плюшевого віслючка, подарованого донечкою, ніколи не хамить опонентам, нагадує світові про біди своєї країни, АЛЕ РОЗДАТИ МОЖЕ ТАК, ЩО МАЛО НЕ БУДЕ.
Це ідеалізований образ боксера, який зараз зустрічається вкрай рідко. Усику в цьому плані ще дуже пощастило, бо опонентом в вирішальному бою був Ф’юрі, а він прямо діаметральна протилежність — хвалько, клоун, задира та хамло. Причому там і батько такий самий — перед боєм був інцидент, де він боднув хлопця з команди Усика, вдвічі меншого за нього. Як результат, чи не всі британці вболівали за Усика, бо Усик в їхньому уявленні такий, яким має бути британський боксер, а Ф’юрі — національна ганьба, хоч російський паспорт підкидай. На додаток ефект від перемоги підсилила різниця в зрості та вазі — майже Давид проти Голіафа. Ввічливий хлоп ламає пику хамовитому гопнику на голову вище і на двадцять кіло важче за нього — ну, це ж класичний сюжетний хід, це всім цікаво та приємно.
І так, чи не кожний третій коментар — про те, які ж українці круті.
Себто, можна пинати Усика за всі його минулі реверанси, але конкретно цей бій як піар країни — це перемога, якої ми давно не бачили. Сам не чекав, а ось.
