Про повзучу кремлівську пропаганду

На одній із соцмережних сторінок, яка у невеличкому галицькому містечку виходить під шаблонною назвою «Підслухано у…», прочитав приватне оголошення, яке має відношення не до комерції, а до політики. Якийсь чоловік пропонував краянам купити у нього символіку… радянського періоду. До тексту додав два фото — на одному було зображено значок із прапором та гербом «Украинской советской социалистической республики» (була така до 24 серпня 1991 року), на іншому — такі ж елементи державної атрибутики колишньої «белорусской сср»…

Маю сподівання, що у того пана-товариша ніхто його залежаний «товар» не купив. Бо він не ходовий, в українців жодного інтересу не викликає, тому тратити гроші на непотріб вони не будуть. Певен, що при зустрічі притомні громадяни скажуть тому продавцеві кілька перчених слів. Ще думаю, що «архіваріусів» у нас такого штибу можна порахувати на пальцях. Але питання залишаються.

Гадаю, таке оголошення з’явилося невипадково. Як і багато іншої провокаційної інформації, яка останнім часом все більш нав’язливо засмічує фейсбуки, тік-токи, інстанґрами, телеграм-канали.

Ви не помітили? — попри ваше бажання, у вашу соцмережну сторінку періодично приходять новини «з натяком» від окремих підписників і груп, яких ви не записували у друзі і за якими вам зовсім не хотілося стежити. Скажімо, у мене періодично (скільки б її не видаляв) з‘являється сторінка із шокуючою назвою — «СССР. Прекрасная страна, в которой мы жили». А в ній — фотографії «щасливого радянського минулого» — «ударники п’ятирічок», «комсомольські будови», «передовики соцзмагання» на курортах. Задум зрозумілий: пробудити у нас, українців, тугу-жаль за радянською системою. А відтак — «зрозуміти» нинішню російську владу, яка з допомогою своїх солдатів, наче у стійло, прагне повернути нас у «прекрасную страну, в которой мы жили»…

У таких «правдивих» новинах ви не побачите згадок про мільйони убієнних українців під час так званих «продовольчих заготівель». Як і не почуєте статистику закатованих, насильно вивезених у сибірське заслання наших співвітчизників — «врагов народа». Вам не згадають про величезні черги у продуктових крамницях за дефіцитним маслом, майонезом — при тому, що наші батьки на полях і фермах «виконували й перевиконували плани і взяті підвищені соцзобов‘язання». Не розкажуть про стражденну, без вихідних, ручну працю у колгоспах, войовничий атеїзм, ходове у ті часи слово «блат» (читай — корупція). І про багато чого іншого з комуністичного «раю».

Непрошеними гостями приходять до нас через Інтернет і фрагменти концертів колись популярних артистів, уривки старих фільмів — про «велич і героїзм радянського народу», про безтурботне начебто життя у ті часи. Як правило, більшість виконавців у тих фільмах, на тих концертах — нинішні облудні кремлівські пропагандисти, які підтримують путіна в його намірі «денацифікувати» Україну і схвалюють його людиновбивства.

Такі й інші «ностальгійні» повідомлення у соцмережах — підступна робота кремлівських ботів, які воюють за наші мізки, сподіваючись, що ми, втомлені війною і спричиненими нею негараздами, на їхній «сир» легко купимося. Треба це розуміти. І не купувати совєцьких значків, не дивитися фільмів про «мгновєнія весни», «любов з голубами». Колись усім цим голови нам задурили. Маймо тепер голови на плечах — не даймося на обман знову.