Трагедія зелених кнопок

Те, що відбулося сьогодні в Раді, я називаю трагедією зелених кнопок.

Зелені кнопки проголосували за те, що їм спустили зверху в останній момент, проігнорувавши місяць тямущих напрацювань своїх колег в комітеті.
За зеленими кнопками просто сховалися ті, хто не хоче брати на себе відповідальність за непопулярні рішення.

Ми пропонували демобілізацію через 36 місяців служби, з яких 24 місяців роботи по бойових розпорядженнях. За підрахунками, в березні 2025 року демобілізації підлягали б 100 тисяч військових, і реально висловити бажання могли б не більше 70%. Це приблизні підрахунки.

За цей час — 10 місяців — командування цілком можна підготувати резерви. Для заміни. І працювати на бойових зʼявляється мотивація. І орієнтир зʼявляється в тих, хто приходить в армію, бо знає наскільки.

Але нас не почули. І в нас лише 27 голосів…

Є моно більшість, яку обрав український народ. Є ОПЗЖ, 7 і її відростки, які «позеленіли» і ісполняют «чєго ізволітє»… Саме вони, до речі, ці опезежешні «голубі міра» найбільш радикально виступали за масову мобілізацію українців без демобілізації.

І напевно тому, сьогодні в залі була святкова атмосфера, з аплодисментами, посмішками і криками «ура»… Бо зелені кнопки виконали наказ зверху…

Просто памʼятайте про це наступного разу, коли голосуватимете на виборах за ноунеймів, які не мають позиції і яєць, щоб її, цю позицію, відстоювати.

Джерело