Велике вторгнення було все одно невідворотнім
Але! Ми б не скорочували оборонних програм. Було б менше доріг, а більше «Стугон»
Вибори, вибори…
От і Мар’яна Безугла, висвітлюючи тему 5-річчя голосування за Зе! сьогодні заявила, що якби переміг Петро Порошенко, то війни, скоріше за все — не було б.
Не погоджуюсь з Мар’яною і в цьому.
По-перше, війна вже тоді точилася п’ять років.
По-друге, імперія зла може розвиватися лише у динаміці. Імперії потрібно весь час знаходити і поборювати «ворогів»: внутрішніх та зовнішніх.
Зовнішніх — виглядає ефектніше. Переможеньки підвищують самовпевненість убогих, яким більше нічим похвалитися.
На росії 30 млн людей ще ходять у дощаті туалети надворі. І у понад 3 тисячах російських шкіл туалети досі на вулиці. Але це фігня у порівнянні з тим, що можна надавати тумаків сусідам і «віджати» у них щось.
Чи й взагалі — заявити їх частиною себе. А шо?
Тому велике вторгнення було все одно невідворотнім.
Але! Ми б не скорочували оборонних програм. Було б менше доріг, а більше «Стугон».
Але дипломатія працювала б не у кедах, а як має бути. І була б успішнішою.
Але тероборона в Сумах і Херсоні мала б вдосталь автоматів, щоб озброїти десятки тисяч чоловіків. І гранатометів би вистачило сумчанам на 3 кантеміровських дивізії.
І Чонгар був би не розмінований, а замінований наглухо, як три «лінії суравікіна».
І в Маріку не готувалися би до шашликів, а вивозили жінок з дітьми.
І на аеродромах під Києвом чекали б супостата такі засади, що мама нє гарюй.
І сасєдушки зі старту отримали б такого прочухана, що і внукам би розказували, що «дєди наваєвалісь».
Я 5 років тому проголосував за Порошенка. При чому він не був моїм кумиром.
У мене кумир у житті був один — моя мама.
Але я чітко і усвідомлено голосував за «Армія. Мова. Віра.»
Бо це основні обереги нації.
А мої земляки над моїм вибором посміялися.
Бо: «А то шо — путін нападе?»
І головне: усі, хто тоді весело йшов з дільниць — не усвідомлюють, що саме цим голосуванням вони прискорили війну.
Зробили її дійсно незворотньою.
І ТАКОЮ жахливою. Коли ми ледь відбилися.
Розмова: «Ось ти проголосував за Зе! і прискорив війну» — не заходить.
Бо: «А я тут прі чьом?»
Цей висновок, мабуть, зроблять уже наші діти.
А поки що стверджую: попри усі дії Офісу президента і зеленої влади — ЗСУ і народ України — все одно переможуть.
Бо з нами Правда і Бог!
Надалі голосуйте, завжди подумавши.
Слава Україні!
