Про безграмотність та істерику біля футбольного мікрофона
У четвер, 21 березня, о 21.45, мільйони українців прикиплять до своїх телевізорів, комп’ютерів, смартфонів у надії побачити перемогу нашої національної футбольної збірної над своїми суперниками із Боснії та Герцеговини. А я сподіваюся почути ще й цікавий, грамотний репортаж коментатора, від слів якого не в’янули б вуха. На жаль, таке в нашому ефірі трапляється часто…
Пригадую недавній поєдинок внутрішнього чемпіонату «Шахтар» — «Кривбас». Матч на «Арені Львів» принциповий, бойовий. Уболівальники потирають руки, очікуючи гарного видовища. А його з перших секунд підіпсувала людина біля мікрофона. «Всім вітання зі ЛьвовУ!» — енергійно вигукнув коментатор, ошелешивши жителів міста Лева, які все своє життя знають, що вони — зі ЛьвовА. Так само, думаю, були б шоковані жителі столиці, якби їм раптом сказали, що репортаж ведуть із КиєвУ…
Далі згадуваний коментатор дивував іншими своїми нестерпними «перлами». Скажімо, таким: «Останній матч 19 турА». Або: «У багатьох викликає сумління…» Хоча, звісно, треба було вжити «сумніви».
Сумніви у компетенції цього оглядача у мене зародилися після такої його фрази «У першому турі команди зіграли 3:3. Сьогодні „сухої“ нічиєї вже не буде». Панове редактори на спортивному ТБ, підкажіть своєму посланцеві, що 3:3 — не «суха» нічия! Вона була б такою за рахунку 0:0…
У нас на телеканалах часто хваляться, що мають багато високопрофесійних футбольних коментаторів. Щодо «багато» — згоден, а от щодо «високопрофесійних» готовий посперечатися. До їх розряду у жодному випадку не можна записати, зокрема, того «експерта», який під час гри хвилин п’ять «триндітиме» про прізвище гравця Юхима Коноплі — якого воно походження, де в ньому слід робити наголос.
Після таких та інших «бздурів» не дивуюся, чому окремі телеглядачі під час трансляції вимикають звук. А ще вони так роблять, бо не сприймають істерики, пищання, ричання та іншого неконтрольованого, показного, штучного вияву емоцій з боку коментаторів. Шановні, не травмуйте цим, будь ласка, глядачів! Вони самі знають, як сприйняти події, які відбуваються на футбольному полі. Зроблять це і завтра. Головне — щоб ми перемогли.
