«Слухай, чуваче, чисто ради інтересу — а ти сам-то в Бога віруєш?..»

Яка ж погань цей єзуїт, прости Господи. (Ігнатій Лойола, либонь, давно в труні перевернувсь зо стиду.) Таке враження, наче свідомо репетирує роль Папи-Антихриста.

Співчуваю католикам — навіть мені неприємно, що руку йому тисла. Тим більше, що прочитала цей шмат його інтерв’ю зараз після того, як мені розповіли про притулок для неповносправних діток-переселенців під Львовом — тих дітей (інтернатських хроніків) наші позбирали на лінії вогню, куди орки їх привезли самоскидом і вивернули на землю просто з кузова — як картоплю. (Не розстрілювали, правда, — мабуть, пожаліли бойових патронів.)

І тут мені Хорхе Берґольйо вилізає в стрічці — майте, каже, мужність підняти білий прапор!

Спитав би в нього вже нарешті хто: слухай, чуваче, чисто ради інтересу — а ти сам-то в Бога віруєш?..

Час на нову Реформацію, чи що?

Джерело