Підтверджую: на власні очі бачив в «Цукерні» чимало молоді
Час покаже, це маркетинговий хайп чи довгострокова привабливість
Десяток постів у моїй стрічці про новий дизайн Цукерні на Староєврейській у Львові. Основний мотив всіх постів — прощання з улюбленою Цукернею, що зберігала старий галицький шарм, а тепер це щось безлике, міжнародне.
Так сталося, що вчора я був у Львові і мав трохи вільного часу, тож зайшов подивитися на власні очі. Поговорив із власницею. На мій погляд, це чудовий кейс для бізнес-школи.
Стара Цукерня дійсно зберігала галицький шарм, дбайливо створений старими меблями та дрібничками. Сюди ходила в основному старша авдиторія, поностальгувати. І ця старша авдиторія не змогла передати любов до Цукерні й традицію сюди ходити наступному поколінню. Молоді тут не було, їм начхати на реальну вартість отієї шафи цісарської епохи чи цієї вишуканої картини часів першого маршалка. Це означає повільне вмирання. Ще трохи, і вже не буде кому сюди ходити. А Цукерня, нагадаю, це бізнес, а не лише частина культурної спадщини. Тож після ретельних маркетингових досліджень ухвалили рішення поєднати традиційну галицьку рецептуру з новим дизайном для нового покоління.
Підтверджую: на власні очі бачив в Цукерні чимало молоді. Час покаже, це маркетинговий хайп чи довгострокова привабливість. Думаю, друге.
Як ви розумієте, дизайн на якість рецептів та виконання не впливає. Перевірив особисто.
