Хотілося б побачити лідерство в дії, а не лише в балаканині про відпустку в Криму
Зеленський хоче бути Верховним Головокомандувачем під час перемог, але не тоді, коли ці перемоги треба кувати
Думала, що хоча б у Різдво глашатаї Банкової припинять атакувати військове командування, але ні. Останні дні остаточно показали, в якій управлінській і моральній кризі наша влада.
Перед лицем екзистенційних викликів вона самоусувається та демонструє цілковиту аморфність і нерішучість, коли треба ухвалювати непопулярні рішення.
Лідерство — це не збирати оплески всього світу, зароблені народом, це вести народ за собою навіть тоді, коли оплести стихають. Законопроєкт про мобілізацію, розроблений Кабміном, має багато вад, але найгірше, що він антиконституційний у принципі. Питання мобілізації — це пряма конституційна відповідальність президента, який згадує, що він Верховний Головнокомандувач, дуже вибірково.
Зеленський хоче бути Верховним Головокомандувачем під час перемог, але не тоді, коли ці перемоги треба кувати. Досі маючи велику довіру суспільства, саме Зеленський має подати законопроєкт про мобілізацію і 24/7 пояснювати його в марафоні. Для чогось же держава виділяє мільярди на це «дійство».
Пресконференція Залужного — це добре, ми, нарешті, почули правду без колискових про 2−3 тижні, а це вже пів справи. Однак лідер з обкладинок має інше прізвище. Хотілося б побачити це лідерство в дії, а не лише в балаканині про відпустку в Криму.
