Залужний розмовляв з нами усіма як з дорослими!
Все чітко і зрозуміло. По-військовому. Казав не те, що ми хочемо чути. Не те, що нас точно влаштує
Я спробую! Все ж таки спробую дещо пояснити…
Коли мені мусили робити операцію… Ні, не так! Три роки тому, у мене відмовила права рука. Просто в один момент повністю відключилася. Я її відчував, (якщо порізати, то буде боляче), але вона не працювала. Я навіть не міг підняти виделку. Попередній візит до лікаря придавив вердиктом. Операція. На хребті. На шиї. Я пішов, побіг до іншого лікаря. А раптом? Десь в собі я шукав той варіант, який мене влаштує. Що завгодно скажіть мені. Все що завгодно, окрім слова «операція».
"Олексій! У мене немає для вас гарних новин!", сказав третій лікар, який потім мене і оперував. По військовому просто сказав (він полковник). Не намагаючись мені дати інформацію, яку я хочу почути. Ту, яка мене влаштує. Ну, наприклад, «Олексію, підіть на масажі… нехай яйцем (не моїм) викатають ті дві грижі… мазі нехай зроблять на основі котячих какашек, карбіду, зеленки та повидла абрикосового». Ні! Все чітко і зрозуміло! Операція. Якщо звичайно тобі потрібна та рука.
Він мені сказав ПРАВДУ! А що з нею робити, то вже був мій вибір.
Головнокомандувач ЗСУ, генерал Валерій Залужний, на своєму брифінгу розмовляв з нами усіма, себто суспільством, як з дорослими! Все чітко і зрозуміло. По-військовому. Казав не те, що ми хочемо чути. Не те, що нас точно влаштує. Ну, наприклад, що скоро дембель для тих, хто був мобілізований два роки тому. Ура, ура… Він сказав ПРАВДУ! Уууупс! А дехто виявився не готовий до цього? Хоча, я вам ще тиждень тому (може більше) сказав, що не чекайте скорої демобілізації. У нас тут трішечки справжня війна. Із росією. І Україні потрібні бійці. Люди, які готові захищати своє. Навіть захищати, (як кажуть деякі перелякані дипломовані обісранці), совок вишневий коло хати! Я дуже сподіваюсь на те, що колись заїду із своїми «кошенятами» в село, де жила бабуся, де народилась матуся і сядемо на лавочку мого дитинства та будемо їсти вишню «шпанку» з того самого дерева. Сподіваюсь, воно ще ціле… А потім я покажу їм ставок, на якому ловив рибу в дитинстві. І вже потім я схилю коліно перед могилою бабусі та діда.
Вибачте. Відволікся.
Я не буду робити зараз опитування на сторінці. Ви для себе знайдіть відповідь на просте питання: «А що ви хочете чути від влади?! Правду? Чи те, що вам хочеться почути!?».
