Вибори у рф. Чому вони важливі для нас?
Говорячи про березневі вибори путіна у нас зосереджуються лише на двох аспектах: на тому, що путін виграє, і тому це нецікаво, та на тому, що путіну, під вибори, потрібно взяти хоч якийсь населений пункт (поки в його планах це Авдіївка)
Насправді, такий підхід є величезним спрощенням всього того, що відбувається зараз у російській політичній системі.
Почнемо з того, а «про що ж ці вибори?». І відповідь тут значно виходить за рамки простого вкидування бюлетенів і доведення результату до «понад 80%». Це вибори про утворення нової системи управління, яку сміливо ми можемо називати абсолютизм. Після маршу Пригожина путін несподівано для себе зрозумів, що в елітах не існує навіть натяку на змову. І ще він зрозумів, що йому не потрібно надалі бавитися в таку умовність, як любов народу. Народ, як виявилося, і так нікуди не дінеться, бо в нього нема ні ідеологічної альтернативи, ні якогось конкурента для самого путіна. І тому, в трикутнику «любов-договір-страх» путін, сміливо відкинув на другий план любов і ставить на страх. Народ, при цьому, погодився зі створенням залізної завіси і переходом до радянської системи контролю за населенням, але без створення ГУЛАГу (така репресивна машина в нинішніх умовах просто економічно невигідна, і тому вона не буде відтворюватися). В цілому — новий суспільний договір (проміжковий) передбачатиме повний контроль держави над населенням (включно з відправкою на фронт) в обмін на збереження «вєлічія» і підтримки мінімального набору необхідних економічних благ (треба потерпіти в обмін на збереження статусу великої країни і несильного погіршення життя).
Але не це найголовніше. Найголовніше те, що цими виборами путін повністю обнуляє всі попередні договори з елітами. Еліти це розуміють, але вони заручники страху і системи, яку вони і створили. Це не значить, що відразу після виборів полетять голови. Але це значить, що кожен високопоставлений гравець знає: та система балансів і рівноваг, яка працювала раніше більше не працює. А якою буде ця нова система — ще невідомо.
З великою долею імовірності ми можемо говорити, що автором цієї майбутньої системи, яку можна вважати системою пізнього путіна — транзиту до постпутіна є Сергій Кірієнко, який дуже хотів би стати в межах цієї системи сірим кардиналом. І, між іншим, за основу він бере не модель СРСР, а сучасну модель КНР (і тут росіяни не готові вигадати щось нове), але при цьому, він її максимально примітивізує.
Одним словом, якщо коротко десь так. Більш розгорнутий аналіз буде за місяць. В січні хочу разом з Діловою Столицею зробити великий і ґрунтовний прогноз «росія-2024».
А для всіх тих, хто зараз в коментах почне писати: «І що нам з того?», рекомендую подивитися попередній пост з аналізом стосунків росія — Китай, де чітко доведено, що головний наш міф про захоплення Сибіру китайцями є міфом.
