Всі ці безумні історії і скандали з Банкової крадуть у нас час
Мета росії очевидна — не програти, блокувати інтеграцію України в європейські і євроатлантичні структури, повторювати намагання окупації Східної Європи доти, поки вони не зреалізуються
Обирати між Зеленським і Залужним немає жодного сенсу, бо все вже очевидно.
Це як вибір між втраченим минулим і майбутнім, яке все ж може бути кращим попри всі виклики сьогодення.
Я дякую Головнокомандувачу за продемонстровану витримку і холоднокровність — вони ще не раз ставатимуть в пригоді.
Соромно за друзів президента. За 4 роки вони змогли перетворити магніт для більшості на антиматерію для усіх. Хоча, можливо, російське ІПСО саме в тому, що ми досі достеменно не знаємо, скільки все ж серед нечисленної королівської раті залишилося агентів кремля.
Коли ти покладаєшся в управлінні державою на відданих корумпованих дурнів, то і результат цього правління демотивує усіх. Але вибір зроблено давно, тому пізно рвати залисини Єрмака.
Всі ці безумні історії і скандали з Банкової крадуть у нас час.
Війна триває, формуються нові коаліції і порядки.
Народ України і наші Збройні Сили здобули славу і визнання. Ми могли і все ще можемо стати східним центром вільного світу, який розширюється на схід, північ і південь.
Водночас без стратегії і потужної команди ми приречені знову повернутися до стану периферії, дикого степу, з обіцянками, які швидко забудуться, і грошима, які так і не прийдуть. А буде Руїна, яку відбудовуватимемо самі, зі зграєю пройдисвітів, що наживатимуться на людському горі.
Війна переходить у тривалу форму і може набувати різних форм.
Мета росії очевидна — не програти, блокувати інтеграцію України в європейські і євроатлантичні структури, повторювати намагання окупації Східної Європи доти, поки вони не зреалізуються.
Єдиний шлях виживання і успіху України — знищити імперію, оточити себе на сході поясом дружніх держав, вступити в НАТО і ЄС.
Це має бути modus vivandi кожного українського президента, політика, чиновника. І цей підхід не на 2−3 тижні, а на десятиліття і століття має бути викарбуваний у сталевому заповіті. Щоб ніколи знову!
У нас не може бути причин для зневіри — ми вже перемогли себе і згадали, що ми не лише гречкосії, а й воїни. Тепер ми повинні відродитися як винахідники, політики, бізнесмени, управлінці.
Перемога ніколи не буває повною, здобуте залізом одним поколінням — легко може втратитися наступними «золотими» генераціями.
Лише потужна держава зі сталими інституціями здатна постійно народжувати нових Хмельницьких, Мазеп, Шухевичів, Байденів, давати їм владу в руки, щоб вони вели Україну вперед, і жоден фігляр не зупинив їх.
Тому тримайте розум холодним, а порох — сухим.
Все лише починається.
Україна точно переможе!
