На Банковій злякались, що хтось дорослий розказав суспільству про реальний стан речей на фронті
Без шашликів, тарологів, арестовичів і обіцянок прапорів над Севастополем уже зараз
Варто почитати.
Заступник керівника Офісу президента Ігор Жовква в ефірі єдиного телемарафону прокоментував статтю Залужного
в журналі The Economist.
Судячи з усього на Банковій злякались, що хтось дорослий розказав суспільству про реальний стан речей на фронті. Без шашликів, тарологів, арестовичів і обіцянок прапорів над Севастополем уже зараз.
Бо ось що каже Жовква:
«На місці військових я б, напевно, найменше, що робив би — це б коментував для преси, для відкритої публіки те, що відбувається на фронті, те, що може відбутися на фронті, якісь варіанти.
Тому що ми ж тоді полегшуємо роботу агресору. Я впевнений, що все дуже уважно прочитано, занотовано, зроблено висновки.
Якщо ми так якимось чином досягнемо успіхів — можливо, це дуже глибокий стратегічний задум. Але мені дуже дивно", — сказав Жовква.
Тобто мільйон людей, задіяних в силах оборони і кілька мільйонів їхніх рідних, які знають про цей стан речей — вважають ідіотами? Стаття, шановний, була написана для Заходу, бо саме звідти пішли питання: «а який план української перемоги? За що ми платимо?» Є море інформації у кожного притомного журналіста — і нарешті добре, що вона була озвучена офіційно.
І сама коктейльна вишенька.
Жовква заявив, що після виходу згаданої статті до нього телефонував «один з керівників кабінетів лідерів».
«І вони просто в паніці мене запитують: «А що доповідати моєму лідерові? Ми дійсно в глухому куті? «Ми цього ефекту намагаємось досягти цією статтею?».
Підозрюю, що це був той чоловік, який скаржився на поганий матрас у бункері. Його стилістика. Плюс, він чи не єдиний, який приносить «хороші новини» лідеру.
Що доповідати лідеру? Правду. Суху і непоказну правду. Саме непоказна правда — матір для сценаріїв виходу із кризи.
Є стійке враження, що певних осіб із Банкової цікавить виключно влада заради влади. І хороші новини заради хороших новин, а не те, як виграти у війні.
Нагадати, чого коштувало приховування від суспільства поганих новин 4 місяці напередодні повномасштабної війни? Так освіжіть пам’ять фотками Маріуполя, Бучі, Херсона та Бахмута.
Є варіант — програти війну. І давати виключно «хороші новини» про масові репресії в окупації. Воно того варте?
