У ворога немає великих військових успіхів, тому застосовується тактика випаленої землі
Ворог стирає Авдіївку, робить з міста ще один Бахмут
Там залишаються цивільні, які відмовляються евакуюватися, хоч здається, зараз це має бути примусовим.
Оборону Авдіївки тримають підрозділи, де є наші друзі. Й від цього щоденні новини з пекла сприймаються ще страшніше.
Я добре знала і любила це місто. Ми опікувалися школами, допомагали в їх реконструкції, дружили з вчителями, привозили десятки міжнародних делегацій і ЗМІ, на території коксохіму навіть дерева висаджували.
Авдіївка жила і розвивалася в десятку кілометрів від лінії фронту, й що таке війна жителі знали з 14.
Там постійно гухкало, але місцеві відкривали нові кафе, висаджували троянди в сквері, й за кількістю мешканців місто поверталося до довоєнного рівня.
Наші іноземні друзі, з якими ми бували в Авдіївці, зі сльозами згадують місто і його людей.
Тепер все знищено.
Ворог не зміг швидко взяти місто завдяки героїзму ЗСУ, й тому, в 16−18 там були побудовані фортифікаційні споруди, мінні поля, система відеоспостереження, що не може зупинити терористів, але ускладнило їх маневри.
У ворога немає великих військових успіхів, тому знову застосовується тактика випаленої землі. Це геноцид.
