Окупанти перестали приховувати свої істинні цілі того, а нащо їм знадобилась війна в Україні

«Ти випадково не знаєш, де «Печерські пагорби у Києві?», — питає один окупант без каски в окопі в іншого.

«У мене там тітка живе. Крутий район. А що?», — уточнює другий.

«Мрія у мене. Квартиру там хочу купити. Війна закінчиться, Київ повернемо, сім’ю туди перевезу», — запевняє окупант.

«А я до Одеси рвану, море люблю».

Ми всі розуміємо, що мова аж ні про яку «купівлю» житла в популярних містах, в модних районах. Мова про те, щоб віджати його у власників. Яких перед тим надійно утрамбують в ближньому яру.

Колись ми гуляли тими самими печерськими пагорбами з чоловіком.

— Ти би хотів дізнатись, хто живе в твоїй родинній квартирі в цьому домі? Вказала я на красивенну будівлю майже під ребрами ОП.

— Якась енкаведешна тварина.

Професорську квартиру з гарнезним інтер‘єром так «купив» (насправді не купив) гість із боліт у 30-х роках минулого століття.

Попередньо вигнавши вдову та малу дитину на вулицю. Перед тим кілька сімей їх сусідів безвісти зникли.

Вдова взяла під пальто фарфорову тарілку із сервізу. Білосніжну з хвилястими краями.

— Що це таке? Заберімо її, — сказала я чоловіку, коли знайшла тарілку в коморі.

Зараз та тарілка використовується, коли я печу млинці, вафлі та оладки.

Я не боюсь сказати, що найбільшим моїм острахом в лютому 2022 було те, що якась нетружена самиця з боліт буде лапати мій дім. І натягати на себе моє життя.

Джерело