«Триста гривень за цей букет можете перекинути мені на картку!»

Сидять за столиком, п’ють каву з улюбленим сирником, розмовляють, і тут бачать — на літній майданчик кафе заходить дівчинка років восьми з гар­ним букетом квітів. Підходить до столика, де сидять хлопець з дівчиною, і пропонує хлоп­цю купити квіти для своєї су­путниці. Столики у кафе стоять близько один до одного, тож моя подруга все чує. Хлопець каже малій продавчині, мовляв, я би залюбки купив цей чудовий букет, але, на жаль, у мене при собі немає готівки, лише кре­дитна картка. Але цей «заліз­ний» аргумент дівчинку аж ніяк не засмутив. Вона хитро по­сміхнулася і каже: «Це не про­блема! Ви можете триста гри­вень за цей букет перекинути мені на картку!». І вичікуваль­но подивилась на потенційного покупця… Хлопець від несподі­ванки на кілька секунд оторо­пів, а потім розсміявся. Шансу не подарувати своїй супутни­ці цього букета у нього вже не було. «Кажи номер картки», — звернувся до підприємливої продавчині. Вона продиктува­ла, почекала, поки прийде по­відомлення на мобільний, що гроші надійшли, і тоді урочисто вручила дівчині букет.

Моя подруга спостерігала за цією картиною як зачарована, була у захваті від кмітливості ди­тини. «Далеко мала піде!» — ко­ротко підсумувала.