Найбільший ворог росії — вона сама
200 000 вбитими втратила росія у війні з Україною. Навіть, якщо ця цифра неточна, а вона, зважаючи на все, досить близька до істини, то мовиться все одно про втрати в сотні тисяч убитими та пораненими
10 років війни в Афганістані коштували СРСР набагато менше в перекладі на людський ресурс — поки що на порядок менше в абсолютних величинах.
При цьому Афганська війна стала однією з причин краху радянської системи, зокрема через людські втрати. Суспільство обговорювало втрати, хоч і пошепки. Це було болісно. Матері шкодували своїх синів.
Ні інтернету, ні свободи преси та ТБ, ні альтернативних джерел інформації, якщо не брати до уваги ворожі голоси, у ті роки не було. Масштаби війни були незрівнянні, театр військових дій віддалений від СРСР, сили воюючих сторін непорівнянні, проте в результаті СРСР зазнав військової, ідейної та економічної поразки.
росії ж, швидше за все, на своїх убитих і покалічених глибоко начхати. Її керівництво все ще не усвідомлює, що, крім людей, яких воно вбило, воно вбило майбутнє своєї країни. Повністю втрачені перспективи розвитку науки, економіки, країна скочується у вимушений ізоляціонізм — список друзів та партнерів говорить сам за себе.
Що може бути гіршим, ніж позбавити майбутнього стомільйонний народ? Якими недалекоглядними треба бути, щоб підтримувати тих, хто штовхає країну у прірву? Ким треба бути, щоб схвалювати спалювання в безглуздій та програшній війні сотень тисяч батьків, синів та братів?
Понад 200 тисяч убитих. Не захисників країни, не героїв, перед якими світ готовий схилити голови та прапори, а агресорів, ґвалтівників, убивць, мародерів, чиї кістки згниють у чужій українській землі, за сотні та тисячі кілометрів від будинку.
Згниють тому, що кремлівський недомірок уявив себе всесильним збирачем земель. Тому що російське суспільство розівчилося бути громадянським суспільством, а стало простим стадом, яке божевільний пастух зі своїми вівчарками жене на забій.
Це не останні втрати. І мені їх не шкода.
