Поважаю ГУР, але не можу зрозуміти, що там роблять Червоненко, Шевченко, агент Ксенія та інші?
Ми не можемо знати про роль Шевченка та як його використовували в ГУР. Але чисто з політичної логіки, чому це дивно?
Буданов — герой, він дійсно робить свою роботу гарно. Підрозділи ГУР на фронті, в тилу ворога, усюди діють максимально ефективно. І ми всі пишаємось ГУР.
Але.
Вчора в інтервʼю Буданов говорив про Євгена Шевченка. Буданов заявив, що через нардепа від «Слуги Народу» відбувалась комунікація з лукашенком.
Розкрию трохи політичної кухні. До широкомасштабного вторгнення Шевченко, і це всі знали, готував політичний проросійський проєкт. Він активно критикував «Слуг Народу», його виключили з фракції. Він ходив постійно на канали медведчука і так далі. Шевченко їздив до лукашенка, коли лукашенко вбивав людей на вулицях та саджав журналістів на 20 років. Шевченко мав очолити альтернативну ОПЗЖ партію і поборотись за голоси на сході України.
Звісно, ми не можемо знати про роль Шевченка та як його використовували в ГУР. Але чисто з політичної логіки, чому це дивно?
Перше: а навіщо нам посол України в Мінську? Щоб що? Щоб депутат зустрічався з лукашенком? Невже при посольстві не було співробітників спецслужб, які б могли налагодити комунікацію з лукашенком?
Друге: що такого зробив Шевченко, щоб зупинити агресію? Якщо Резніков казав, що за день до вторгнення він розмовляв з міністром оборони Білорусі, і той обіцяв, що ніколи не буде нападу. А буквально через день відбувся напад.
Третє: напад відбувся. З території Білорусі. І якщо ми про нього знали, то чому продовжували торгувати з режимом лукашенка? Чому були залежні від нафти? Чому не побудували укріплення?
І останнє, я дуже поважаю ГУР, але не можу зрозуміти, що там роблять Червоненко, Шевченко, агент Ксенія та інші? Можливо, це ми дізнаємось після війни. Сподіваюсь на це.
