Гуртожиток хотіли «перепрофілювати» під готель

Прокурори нагадали, що 2019 року містобудівні умови передбачали реконструкцію будівлі під багатофункціональний громадський центр. Проте 2021 року їх змінили — вже для реконструкції готелю. Проєкт передбачав надбудову додаткового поверху й мансарди, а також прибудову конференц-залу у внутрішньому дворі. Як наслідок, площу будівлі планували майже подвоїти — до понад 8 тисяч кв. метрів.

Об’єкт розташований у межах історичного ареалу Львова. Після обстеження встановили, що такі містобудівні зміни, зокрема зміна функціонального призначення, надбудова поверхів і реконструкція даху, потребують погодження органів охорони культурної спадщини. Натомість роботи проводилися, кажуть у прокуратурі, без необхідних дозволів. Крім того, Міністерство культури видало приписи зупинити всі будівельні роботи на об’єкті. Водночас встановлено, що земельну ділянку передали в оренду для обслуговування гуртожитку з об’єктами громадського харчування та аптекою, а не для будівництва готелю, що свідчить про її нецільове використання. Реагуючи на порушення, прокуратура подала позов до суду. Відкрито провадження, триває розгляд.

Ідеться про п’ятиповерховий наріжний житловий будинок на розі вулиць Городоцької та Озаркевича (офіційна адреса Городоцька, 85). Дім збудований у стилі сталінського класицизму на початку 1950-их років за проєктом Павла Конта і Людмили Нівіної.

Людмила Нівіна — харківська архітекторка, авторка кількох споруд у Львові, зокрема готелів «Львів» і «Дністер», Палацу культури учнівської молоді на площі Петрушевича тощо. 1980 року у складі творчого колективу отримала Шевченківську премію.

«Людмила Нівіна — архітекторка, яка приїхала з Харкова до Львова і залишилася в його історії, — розповів у своєму блозі архітектор, громадський діяч Юліан Чаплінський. — Подібні будинки сталінського ампіру, як цей, що на Городоцькій, 85, є і в Харкові, і в Києві. Але Нівіна настільки добре вивчила історію архітектури Львова, що дала цьому будинку одну ознаку, що вирізняє його з-поміж інших радянських споруд. Це аттик — фігурне завершення карнизної лінії будинку. Цей аттик мені особисто і багатьом спеціалістам дуже нагадує львівські ренесансні кам’яниці (наприклад, Чорну кам’яницю на площі Ринок). І це також спроба адаптувати завдання сталінського ампіру як авторитарної архітектури до місцевих традицій і місцевої пластики».

Після спорудження будинку у 1950-их роках там розмістили гуртожиток технікуму радіоелектроніки (тепер — Інститут новітніх технологій та управління). За радянських часів тут була також їдальня цього технікуму. Нині у цій будівлі містяться аптека, ресторан «Еліта», а в подвір’ї — ресторан «Літній майданчик».

Деякі львів’яни у соцмережах обурюються, як спритно у мерії намагаються «пустити під бізнес» гуртожиток Львівського технікуму радіоелектроніки. Мовляв, технікум був приєднаний до Національного університету «Львівська політехніка», а значить, там має бути гуртожиток для студентів політехніки… Також пишуть, що там намагаються відкрити готель однієї відомої світової мережі. І спеціально для цього готелю була знищена 3-тя міська поліклініка на вулиці Озаркевича, 2 — щоб її будівлю разом із садом можна було приєднати до цього готелю…