Відкритий лист дочці двоюрідної сестри Валентині
Валентина у квітні минулого року виїхала з небезпечного Покровська в Чернівецьку область і перестала відповідати на дзвінки. Здогадуюсь чому
Валюша, не хвилюйся, я більше телефонувати не буду. Не буду спокушати твоє крихке, незріле сумління. То ж і далі спілкуйся з вороже налаштованою до своєї Батьківщини зросійщеною тітонькою, вона тебе навчить «уму-розуму». І що пуйло — унікальний президент, і що він звільнить Донбас …
Тільки знай: ось хрен йому, їй і всім рашистам разом взятим! Вони вже взяли Київ за три дні, Бахмут до нового року, а потім до 9-го травня…
Я ще якось можу зрозуміти отруєну кацапською пропагандою і тому вже психічно хвору людину, але чому ти клюєш на цю маячню? Чому ж ти, у такому разі, не залишилася вдома зустрічати «освободітєлєй», а втекла на захід України до бандеро-фашистів? Вони ж не дають жити російськомовним, а тим паче росіянам, і ще утримують американські бактеорологічні лабораторії, щоб отруїти все людство… Від цього здуріти можна. І тобі не страшно жити вже понад рік в тому пеклі?
Чи, насправді, не все так погано, а, скоріше, зовсім непогано. А всі ці жахи лише для внутрішньокацапського споживання, для активізації процесу мобілізації гарматного м’яса з віддалених, забутих росвладою і Богом дєрєвєнь?
Може, тобі краще поміняти прихисток на російський, так би мовити, з’єднатися з близькою за духом і світоглядом ріднею? Це, принаймні, було б логічніше. Інакше я не уявляю собі твій душевний стан після перемоги України, коли ти повернешся у свій Покровськ, на людях, начебто, радітимеш перемозі, а насправді за пазухою триматимеш велику каменюку…
