Це якийсь піар на крові і танці на кістках

Можна вивести жінку із гламурного журналу L’Officiel Online. Але гламурний журнал із неї ні. Це я про Зарівну.

Комунікаційний кейс «Фортеця Бахмут» неуспішний. Вкрай неуспішний.

Років 15 я цікавлюсь історією реклами, політичного піару, успішних і неуспішних кампаній. І з Бахмутом у мене одна стійка асоціація із фільмом Сема Мендеса «1917» або з найвідомішим романом Ремарка «На Західному фронті без змін».

Коли я дивлюсь відео і світлини з Бахмуту — у мене стійка візуальна асоціація з Пашендалем. Власне, Мендес зняв у деталях історію свого діда Альфреда, який вижив у цій м‘ясорубці.

Асоціація з Пашендалям дуже тривожна і сумна, бо втрати союзників сягнули півмільйона убитими і поранениними. Але якщо скласти фотки тодішні і наші нинішні один в один.

А ще про які «успішні комунікаційні кейси Бахмута» розказує ця горе-піарниця, якщо щодня на цьому напрямку гинуть люди. Гине дуже багато людей. І людей безцінних. Це війна і поле важливих битв, а не рекламний кейс.

Це якийсь піар на крові і танці на кістках тих, кого щодня везуть у трунах додому з того клятого Бахмута.

Джерело