Він був євреєм, носив на руці татуювання зірки Давида
Низький уклін і повага до Олександра Дубовика та всіх героїв, які віддають своє життя за нашу країну
«Я не знаю, чи виберуся з цієї ситуації живим. Але я хочу, щоб ти знала — я ні про що не жалкую»: історія ізраїльтянина, який загинув під Бахмутом, захищаючи Україну.
Саме це повідомлення так і не встиг доставити своїй дружині 34-річний доброволець з Ізраїлю Олександр Дубовик, бо потрапив у полон і був убитий російськими солдатами пострілом з автомата в спину під Бахмутом.
Друзі, на жаль, історія Олександра, одна з сотень схожих історій війни…
Чоловік народився у Дніпрі та репатріювався до Ізраїлю задовго до початку війни, разом із батьками, братом та сестрами. Тут він одружився і в нього народилося двоє дітей, сьогодні їм 2 та 9 років. Після початку повномасштабного вторгнення, він, як і багато інших, повернувся в Україну воювати проти рабства і насильства, за мир та свободу.
Дружині він пояснив своє рішення так: «Якщо я цього не зроблю, то як потім дивитимуся в очі нашим дітям?»
Дубовик завжди викликався на найскладніші операції, бо мав загострене почуття справедливості.
«Він був дивовижною людиною, — розповіли його товариші по зброї. — Іронічний, часом колючий, але відкритий і прямолінійний. Олександр був євреєм, носив на руці татуювання зірки Давида, вчив нас правильно вимовляти «Шалом, Ізраїль «, — згадують його брати по зброї.
Низький уклін і повага до Олександра Дубовика та всіх героїв, які віддають своє життя за нашу країну. Нехай вони залишаться в наших серцях назавжди.
