Нам потрібна воєнна цензура
Не телемарафон, який є засобом виключно політичної та суспільної цензури, а саме воєнна цензура, яка ефективно діє у багатьох країнах
Інформаційна вакханалія, пов’язана із встановленням імені розстріляного упирями героя, демонструє, яка саме цензура нам потрібна.
Не телемарафон, який є засобом виключно політичної та суспільної цензури, а саме воєнна цензура, яка ефективно діє у багатьох країнах.
Постійне смакування відео (нехай і загорнуте у обгортку гніву та патріотизму), публічне привселюдне встановлення особистості усім фейсбуком та телеграмом, цинічні безсовісні дзвінки родичам. Це безвідповідальний та цинічний жах!
Саме напрацювання правил гри та інформування, які орієнтовані перш за все на безпеку та повагу до наших воїнів та їх близьких — це було би завданням для тих, хто в тилу розробляє законопроєкти, постанови та порядки. Але це нікого не ї@е. Максимум, який бачимо — законодавчі ініціативи про замикання рота усім, хто носить піксель, з усіх приводів. Такий ось рівень воєнно-політичної «мислі».
Остання доба і показова бездіяльність усіх наших кабінетних комунікаційників — гарне свідчення про справжні пріоритети, які в цих кабінетах панують.
