Зеленський, Китай і перемовини з путіним

Після прес-конференції, де Зеленський розповідав про перемогу над олігархами під аплодисменти одного з них (олігархів вперше навіть на пресконференцію запросили), головними, все ж, таки були інші теми.

Президент Зеленський сказав, що хоче зустрітися з лідером Китаю. Це здивувало багатьох журналістів. Чому він залишає двері для Китаю відчиненими? — запитав мене журналіст одного впливового європейського видання. Я відповів:

Тому що до цього Зеленський заявив, що немає предмету розмови з путіним.

На рішення росії про завершення війни може вплинути лише Китай. Бо для путіна, це справа утримання влади і навіть фізичного існування.
Це констатація нових реалій після провалу російської агресії в Україні.

Але думаю, що Зеленський може помилитися. Він будував свою передвиборчу програму на обіцянці досягнути миру після початку російської агресії у 2014 році на переговорах з путіним. У путіна не було такого бажання. Думаю і у Сі зараз бажання розмовляти з Зеленським немає. Він конкурує із США, а не з Україною.

Але може з‘явитися. Сі Цзіньпін для багатьох здається ефективнішим переговорником і «примирювачем», ніж Ердоган.

російський МЗС уже підтримав так званий «китайський мирний план», зауваживши, що так звані «демілітаризація» і визнання «нових територіальних реалій» влаштують росію. І ще так зване «відновлення прав російськомовних» і «денацифікація».

Будь-які перемовини, навіть через посередників завершуються у разі домовленості певним незадоволенням обох сторін.

На що готовий піти Зеленський?

Територіальні поступки для нього неприйнятні, бо у такому разі йому пригадуватимуть причини неготовності до війни, і як результат — втрата територій. А от на елементи «денацифікації» влада б погодилася.

Позавчора саме «Слуги народу» провалили проєкт, ініційований одним з членів цієї партії Вениславським «Про внесення змін до Закону «Про географічні назви» (щодо деколонізації топонімії та впорядкування використання географічних назв у населених пунктах України, № 7253).
Навіть точкові деколонізаційні проєкти не отримують голосів правлячої партії!!!

Наш Проєкт Закону про деколонізацію гуманітарної сфери України 7721 від першого вересня влада навмисно не виносить в зал. Як і альтернативний проєкт, який подали депутати від самої провладної партії. У нашому законі вперше дається законодавче визначення «руского міра».

Із забороною гундяєвської РПЦ взагалі драматична історія.

Немає іншого виходу, ніж заборонити цю ворожу структуру, і з цього приводу є консенсус в суспільстві. Однак це потрібно зробити максимально швидко і законодавчо правильно. В парламенті знаходяться два законопроєкти щодо заборони діяльності російської православної церкви (РПЦ), її філій і організацій в Україні: № 8221 та № 8371 від Кабінету Міністрів. Перший комітет з гуманітарної політики вже рекомендував ухвалити за основу. Згодом рекомендував другий.

Звичайно, є ризик, що деякі пропозиції з урядового законопроєкту розтягнуть заборону діяльності РПЦ на довгі роки, а тим часом УПЦ мп діятиме вільно.

Юристи московської церкви вже готують ґрунт для такого оскарження, хоча законопроєкт ще не прийнятий. Якомога швидше має бути ухвалений законопроєкт № 8221 і в ньому можуть бути враховані кращі з пропозицій урядового законопроєкту.

Але внесення в зал і нашого, і навіть урядового проєкту блокується!!!

Отже, для проведення перемовин з путіним через посередників, де у жертву буде принесена деколонізація гуманітарної сфери дорога відкрита.

Джерело