Анекдоти

***

Видатний український актор Микола Садовський, повернувшись з еміграції (тобто з Галичини) після 1922 р., іде якось вул. Дерибасівською в Одесі.

Підбігає до нього хлопчисько:

- Дядя, дядя, купи балалайку!.. Новенькая!..

— Скільки хочеш за неї?

- Всего лиш три рубля.

Садовський виймає гаманець:

— На тобі три рублі.

Бере балалайку і «ТА-РРАХ» нею по хіднику:

— Пропадай, кацапська музико!..

***

У травні 2000 р. я відпочивав у санаторії м. Немирів, і цей анекдот почув від музиканта родом із Тернопільщини, який працював в ансамблі Едіти П’єхи. Діяльність гурту «Дружба» припадає на кінець 1950-х — 1960-і роки із місцем базування у тодішньому Ленінграді. Учасників ансамблю радянська влада звинувачувала в популяризації джазу, а його співаків зарахувала до числа т.зв. стиляг.

Сидять над водою двоє рибалок із вудочками і стежать за поплавками. Раптом поплавки затанцювали в обох одночасно. Вони смикнули вудочки, й — о диво! — золота рибка впіймалась на два гачки одночасно і почала говорити людською мовою:

— Хлопці, відпустіть мене, благаю!.. А як подяку я виконую для вас на двох три бажання!..

Діялось це на пограниччі України та російської федерації. Перший рибалка був москаликом і на правах «старшого брата» заявив:

— Три желения, говоришь?

— Так, але на двох, бо ліміт у мене такий!..

— Хорошо! Мои два желания: чтобы в россии не осталось ни одного хохла!..

— Уже нема, — відповіла рибка

— А тепер сделай оградку — мур вокруг россии, повише китайской стены!..

— Вже стоїть!..

— Отлично! Спасибо, дорогая!..

Українець поглянув на кацапчука й на рибку та й промовив:

— То що в росії немає жодного українця?!

— Ні, немає!

— І огорожа мурована кругом цього болота…

— Так, п’ять метрів висотою!

— То в мене хіба одне бажання буде, щоб всю ту їхню територію забетонувати!..

Прочитав актор Святослав Максимчук