путін готував удар по Японії, а напав на Україну

Чому предметом обговорення була Японія, як об’єкт путінської агресії, невідомо. Як і невідомо, чому це рішення було змінено, і першою жертвою повинна була стати Україна.

Але, попри це, питання агресії проти Японії і в січні цього року продовжує бути актуальним.

Але усе поступово. Усі ми є свідками того, як шаленими темпами, протягом декількох місяців, відбуваються геополітичні зміни у світі, які зазвичай можуть тривати протягом десятиліть чи століть. путін кинув виклик світу, зламав усю архітектуру безпеки у Європі і світі. Багато інститутів міжнародної політики, які забезпечували мирне співіснування на планеті або втратили свій авторитет, або припинили своє існування. Єдиний механізм міжнародного співробітництва — Організація Об’єднаних Націй, теж майже повністю вичерпала свої можливості на вплив у світі і продовжує формальне своє існування, виконуючи більш ритуальні функції, ніж авторитетна міжнародна інституція, що реально впливає на світопорядок і яка є запорукою миру на землі. Очевидно, що на заміну ООН має прийти інша міжнародно визнана структура, як колись ООН замінила Лігу націй.

У світі відбуваються дуже істотні геополітичні зміни. Причиною цих змін є росія і її президент, який наважився кинути виклик усьому світу. путін серйозно почав думати, що він вже досяг такого рівня міжнародної ваги, що може в такій ганебній формі, як війна, кидати виклик міжнародному співтовариству. Зараз уже майже усім стало зрозумілим, що російська агресія, яку розпочав путін — це не регіональний конфлікт, а світова війна гібридного типу.

Тобто ця війна начебто ще не Третя світова, оскільки не вийшла за межі кордонів України, але вже і не регіональна, оскільки істотно впливає на світові процеси і вже стала причиною серйозних геополітичних змін. Колишні вороги стають друзями, а друзі — ворогами. Починаючи війну проти України, путін припустився багатьох стратегічних помилок, які врешті-решт і стануть одними із основних причин його поразки. Але головна стратегічна помилка путіна — це недооцінка українського народу і його Збройних сил та колективного Заходу, який консолідувався в потужну силу і готовий до будь-яких викликів.

путіна і росію з ядерною зброєю вже ніхто не боїться: ні Україна, ні світ. Ядерний шантаж провалився. Навіть застосування тактичної ядерної зброї в Україні може бути початком кінця путіна і неминучого розпаду росії.

Український народ вже повною мірою усвідомив, що НАТО — це і є реальний захисник. Якби Україна була членом цього Альянсу, то можна впевнено сказати: війни не було б, але це не означає, що путін не здійснив би агресію щодо іншої країни — така природа путінізму. Війна — це одна з головних умов збереження влади путіна в росії і природний стан росіян.

росія і путін ще ніколи в своїй історії не були так сильно ізольовані від світу, а країни колективного Заходу ще ніколи в своїй історії не були так згуртовані, як тепер, щодо підтримки України в її справедливій війні.

Декілька днів тому путін отримав ще один надзвичайно тяжкий для себе удар, який теж матиме прямий стосунок до продовження війни.

Японія, одна з найближчих сусідів росії, навчена гірким досвідом російсько- української війни, в грудні минулого року оголосила свій найбільший план зміцнити оборонний потенціал.

Вже в наступному році оборонний бюджет збільшиться в два рази. Якщо в цьому році він буде становити приблизно 47 млрд дол., то вже в наступному році — 95 млрд дол., а через п’ять років оборонний бюджет Японії буде третій у світі після США та Китаю.
Тобто тепер Японія витрачатиме на безпеку не 1% ВВП, а 2%ВВП.

Японія головним міжнародним викликом для себе вважає Китай, а росія більше не вважається партнером, а розглядається як фактор, що «викликає занепокоєння».

Принагідно можна згадати і те, що між росією і Японією на даний час не підписаний офіційний мирний договір. Причина цьому — територіальний спір щодо Курильських островів. СРСР в 1951 році не підписав мирний договір Японії з союзними державами, натомість в 1956 році він підписав спільну декларацію про припинення стану війни і відновлення дипломатичних стосунків з Японією.

Таким чином, між Японією і росією вже багато років існує територіальний спір, який періодично загострюється.

Але одна річ, коли Японія відповідно до своєї Конституції навіть своєї армії не мала (лише війська територіальної оборони), і взагалі була «пацефістською"державою» — в таких умовах цей територіальний спір не міг спричинити військовий конфлікт. Інша річ: після тих рішень, які були прийняті Японією після візиту прем’єра Японії до США і його зустрічі з президентом США, ситуація може стрімко змінитися. Японія взяла курс на перетворення своєї острівної держави з «пацефістського острова» на потужного бойового авіаносця.

Багато хто звернув увагу на надзвичайно різкі заяви міністра оборони Японії під час його переговорів з американським колегою щодо Китаю, визначивши його як «безпрецендентну і найбільш велику стратегічну проблему». Після відповідних рішень японського уряду і консультацій вищих керівників Японії в США, є підстави стверджувати, що Японія здійснює дуже швидкі і ефективні кроки, які неодмінно зроблять цю країну одним із головних партнерів США у всьому тихоокеанському театрі і потужною військовою силою, яка стане новим геополітичним відкриттям цього року.

Безумовно, все, що відбувається в Японії щодо забезпечення національної безпеки і відродження військової могутності — це велика перемога американської дипломатії. Американцям вдалося перекласти на бюджет Японії військову модернізацію і зробити її ще більш надійним партнером у протистоянні з Китаєм і росією. При цьому відомий договір між Японією і США щодо забезпечення безпеки цієї країни залишається в силі. Більше того, до тих 54 тисяч американських вояків, з яких 18 000 морських піхотинців, більшість з яких дислокується на острові Окінава, додасться ще полк морської піхоти, який буде забезпечений морськими ударними ракетами, що будуть встановлені на БПЛА. Цей новий підрозділ буде «більш смертоносним, маневровим і боєздатним». Так заявив міністр оборони США. Очевидно, що підсилення Японії американськими морськими піхотинцями необхідно для захисту кордонів Японії, а також, стримання Китаю від можливої агресії на Тайвань.

Японія вже прийняла рішення закупити велику партію ракет «Томагавк», що може істотно вплинути на її бойові можливості. Крім того, на озброєнні Японії з’являться й інші сучасні зразки нових видів озброєнь, зокрема ракет середньої та далекої дальності до 1000 км, що може представляти серйозну загрозу для сусідів Японії, особливо росії, Китаю і Північної Кореї.

Таким чином, стрімке нарощування боєздатності Японії не може бути залишене поза увагою путіна. Тому, що Японія може представляти для росії істотну загрозу. Саме тому значна частина військ путіна повинна залишатись на далекосхідних рубежах і не може бути втягнута для підсилення у війні з Україною.

Перемогти Україну росія не зможе. Вона могла б спробувати з метою певної компенсації отримати хоч невелику, але швидку і легку перемогу з більш слабким суперником. Це підвищило б рейтинг путіна серед населення росії і якоюсь мірою применшило б його поразку в Україні. На роль такої жертви може підійти будь-яка країна, бажано близька чи не дуже далека, сусідка росії.

Останнім часом Японія кардинально переглянула свою військову доктрину, створює повноцінну армію, заявила і про готовність нанесення превентивних ударів. Вона може створювати путіну серйозну воєнну загрозу, що вже викликало різке невдоволення Кремля. З урахуванням цих обставин, а також приймаючи до уваги, що процес військової модернізації тільки розпочався, путін може організувати проведення операції з метою залякування Японії. До цієї операції цілком можливо, що йому вдасться долучити і Китай, і Північну Корею.

Ясно, що кремлівська пропаганда може почати нову пропагандистську компанію про ворогів на кордонах «Отечества».
путіну зараз надзвичайно необхідно відволікти увагу населення від неминучої поразки у війні в Україні, тому не можна виключати, що новим театром чергової путінської провокації буде тихоокеанський регіон. Але військова операція на залякування Японії за участі своїх союзників, напевно, не може бути у формі прямої агресії, оскільки США мають договірні зобов’язання щодо захисту Японії у разі агресії. Така військова операція може мати чисто пропагандистський характер, з однієї сторони, а, з іншої сторони, перевірити союзників, чи захочуть вони взяти у ній участь. Але в будь-якому випадку ця військова операція, поєднана з потужною кремлівською пропагандою, могла б дещо зняти напругу і розчарування російського населення безславним завершенням «спеціальної військової операції» в Україні.

Населенню потрібна нова війна, в іншому випадку путіну доведеться пояснити навіщо він почав війну проти України, завдавши рф багатомільярдну шкоду, яка відкинула росію на два десятиріччя назад і зруйнувала більш-менш заможне життя.
Крім того, зважаючи на гігантські суми з державного бюджету, які щодня витрачає росія на війну в Україні, путіну рано чи пізно доведеться пояснити 22 відсоткам населення країни, чому у них вдома немає централізованої каналізації, у 29 відсотків — газу, або чому 37 тисяч громадян росії проживають у будинках, збудованих ще до 1917 року?

З іншої сторони, відкриття росією другого фронту малоймовірно, оскільки не вистачає сучасної бойової техніки, високоточних ракет і високопрофесійного особового складу. Увесь елітний склад рф був знищений ЗСУ ще на початку війни, особливо під Києвом. Але путін завжди діє алогічно, може й зараз почне готувати нову військову операцію проти Японії, доки ця острівна країна ще не наростила велику потугу своєї армії.

А поки що, очевидно, Україна отримала ще одного друга, який вже стає загрозою для путіна.

Чому путін готував напад на Японію, а ударив по Україні? На це питання краще дасть відповідь сам путін, коли міжнародний трибунал буде судити його як світового злочинця, якщо він доживе до цього трибуналу.