«Переорати росію на картопляне поле»

Він звинуватив західні країни в «остаточному розв’язанні російського питання» (Endlosung der Russischfrage- німецькою). Тим самим прирівняв геноцид євреїв під час Другої світової війни, якому передувало рішення про «остаточне розв’язання єврейського питання"(Endlosung der Judenfrage нім.) керівництвом нацистської партії 20 січня 1942 року.

Міністр приурочив свою заяву до зустрічі міністрів оборони західних країн на авіаційній базі Рамштайн, яка призначена на 20 січня 2023 року.

Важко сказати чого більше у цій заяві лаврова: дурості чи божевільної пихатості міністра країни, що розпочала неспровоковану військову агресію та все ще окуповує значну частину української території.

Тому що з нацистським збіговиськом слід порівнювати не Рамштайн-8, а засідання ради безпеки росії, на яких ухвалюються рішення про воєнні злочини та злочини проти людяності. Але в одному аспекті пан лавров собі лестить. Він думає, що війна зараз у тій стадії, у якій вона була на початку 1942 року, тобто коли німецькі загарбники здобували перемоги на полі бою. Але, насправді, слід порівнювати з 1944 роком, коли у стратегічній поразці нацистської армії сумнівів вже не було, як немає зараз сумнівів у стратегічній поразці російських загарбників. Тоді, у 1944 році, міністр фінансів США Генрі Моргентау запропонував переорати всю Німеччину на картопляне поле за геноцид євреїв та ті злочини і страждання, які нацистський уряд заподіяв всім народам Європи та світу.

«Переорати всю росію на картопляне поле» має бути гаслом українців за ті руйнування та страждання, які російські варвари завдали українському народові.

Втім перемоги над ворогом ще не досягнуто. Командувач Залужний в інтерв’ю для британської газети сказав, що йому потрібно 300 танків, аби прорвати оборону ворога. Без наявності танків нинішня війна нагадує окопну війну Першої світової війни, де піхота та артилерія відігравали вирішальну роль. Жодна зі сторін не має панівної переваги у повітрі.

Танки вирішують проблему траншейної війни, яка полягає у тому, що коли піхота виходить з траншей, вона потрапляє під артилерійський вогонь і не встигає увійти у контакт з ворогом.

8 серпня 1918 року 600 британських танків прорвали оборону німецької армії у битві при Ам’єні. Цей день довів доцільність використання танків для подолання перешкод і початкового захоплення території для подальшого підходу піхоти. Танковий прорив по суті поклав край Першій світовій війні.

Друга світова війна була зоряним часом для танкових атак. Кількість танків, які випустила промисловість США з 1941 по 1945 рік сягнула 88 000 одиниць.

Щоправда, після Другої світової війни захоплення танками увесь час зменшувалося, не в останню чергу через небезпеку, яку становлять для танків гелікоптери. Арсенали танків на озброєнні західних країн невпинно скорочувались. Той факт, що час життя танка у битві становить кілька десятків секунд, ще більше сприяє небажанню урядів витрачати на них чималі гроші. І тільки невпинне лобіювання виробника Абрамсів, компанії Дженерал Дайнемікс, дозволяє витрачати гроші американських податківців на їхнє виробництво.

Американський Абрамс коштує понад 8,5 мільйона доларів за одиницю, а німецький Леопард-2 модифікації А6, яку мають також на озброєнні Польща та Фінляндія, дешевше — 5,47 мільйона доларів за одиницю. Британський Челленджер коштує приблизно 6 мільйонів доларів. Російські Т80 у два рази дешевші. Між всіма виробниками танків точиться конкуренція на світових ринках. Лідирують Леопарди-2 тому, що вони дешевші. Британські Челленджери не поступаються своїми властивостями. Але запасні частини набагато дорожчі від Леопардів та Абрамсів. Тільки Оман, крім самої Великої Британії, має їх на озброєнні. Особливо дорогі запчастини для нарізної гармати, якою оснащені Челленджери. Абрамси та Леопарди оснащені гладкоствольною гарматою. Діаметр гармат у всіх однаковий-120 мм і британські виробники зараз працюють над заміною нарізної гармати на гладкоствольну, щоби покращити не їхні властивості, а конкурентоздатність на зовнішніх ринках.

Всі три виробники конкурують між собою, слід усвідомлювати, тому кожен з них не дуже зацікавлений у постачанні танків українській армії. Скоріше за все, більшість танків буде втрачено у боях, бо як вже зазначено, час життя танка у бойових умовах вимірюється навіть не хвилинами, а секундами. І не має значення чи це Абрамс, Леопард, Челленджер чи російський Т-90. На жаль, це сумні реалії війни.

Тому, якщо в нас будуть тільки Леопарди-2 А4 чи А6 модифікації, більшість їх загине, і тоді виробники танків Абрамс матимуть конкурентну перевагу, бо скажуть, що їхні танки там не гинули.

20 січня в Рамштайні міністри оборони мають вирішити цю проблему і домовитися, що всі три виробники постачають по 100 танків, які потрібні командувачу Залужному, щоби прорвати фронт ворога у цій траншейній війні.

Це найкраще рішення для всіх, бо сприятиме якнайшвидшому завершенню війни.

А міністрам закордонних справ усіх країн радимо вимагати від лаврова довідки від психіатра про адекватність перед тим, як вступати з ним у перемовини.