Казка про розбите корито кооперативу «Озеро»

Одного разу піймали рибчину, та не просту, а Золоту. Подарувала їм рибчина нафтопереробний завод Кінеф. Налагодили експорт нафтопродуктів до Європи. Згодом, рибчина надала членам кооперативу і доступ до сирої нафти. І її вони теж пристроїли до продажу на нафтопереробні заводи Польщі та Німеччини.

Відповідно до зростання експорту зростали й апетити членів кооперативу. І ось одного разу їм вже замало стало бути володарями росії, і наказали вони рибчині зробити їх володарями морськими. Для початку, одного окремо узятого моря, яке зветься Чорним. Рибчина розуміла, що це порушує міжнародне право в межах якого вона, зазвичай, здійснювала свої чарівні повноваження. Під загрозою зґвалтування вона підкорилася і тимчасово віддала ненажерливим членам кооперативу «Озеро» контроль над українськими газоносними площами Криму. Але, як висловився письменник Зощенко, «затаїла у душі хамство» проти пітерських клептоманів, що радо готові порушити міжнародне право заради збільшення своїх прибутків.

Оскільки члени кооперативу «Озеро» піднялися до вершин багатства та влади через експорт нафти, а не газу, то скорочення газових постачань до Європи їх засмутило, але нічого не навчило. Все ж таки їхні прибутки та їхнє перебування при владі здебільшого залежать від продажів нафти та нафтопродуктів. І тому, щоби Золота рибчина дістала повну сатисфакцію за знущання над собою, вона вирішила зменшити їхні прибутки не тільки від продажу газу, але й від продажу нафти та нафтопродуктів.

За оцінками міжнародного енергетичного агенства, прибутки росії від продажу енергоносіїв зменшаться на 1 трильйон доларів у найближчому десятилітті. Це розумна стратегія Золотої рибчини — не буде суперприбутків від нафти, не буде й агресивної політики росії. Зовсім позбавляти росію прибутків не бажано, бо у цьому випадку вона починає позичати на Заході гроші, які потім відмовляється повертати. І це теж призводить до криз у Європі.

Так було при царі Олександрі Третьому. Він відмовився від впровадження земельної реформи, яка мала надати російській державі надійне джерело прибутку. Замість цього почав позичати у Франції та інших кредиторів гроші. росія продовжувала позичати і наступні три десятиліття. Після цього прийшов до влади Ленін, виліз на броньовик і сказав, що нічого нікому росія не винна. Адьє, панове французи.

Отже, треба залишити росії можливості таких прибутків, щоби вона борги повертала, але війн не починала. Цьому має сприяти заборона Європейським союзом завозити до нього нафту з 5 грудня 2022 року та продукти нафтопереробки з 5 лютого 2023 року.

Але тут розпочинаються труднощі з застосуванням цих благородних намірів, оскільки нафтопереробним заводам у німецьких містах Шведт та польських Гданськ і Плоцьк хотілося би витрачати на нафту не більше коштів, ніж вони витрачали до війни. Покарання росії за її поведінку не входить до пріоритетів нафтоперегонних заводів. Тому цю справу взяв до рук уряд США у особі міністра фінансів США Джанет Єлен. Вона хоче використати той факт, що кредитори, страхувальники та власники нафтових танкерів здебільшого перебувають у Європі, і тому змушені підкорятися рішенням Європейського Союзу. Можна їм заборонити брати участь у перевезенні російської нафти, якщо ціна на неї перевищує ту, яка була до війни.

У цьому випадку росія не зможе вести війну за рахунок надлишку грошей, які вона отримує від збільшення ціни на нафту. Бо будь-яка війна підвищує ціни на нафту, особливо, якщо війна стосується великих експортерів нафти. Це надзвичайно корисна повчально-виховна робота уряду США для хитро*опих експортерів нафти з кооперативу «Озеро».

Перші здобутки обмеження ціни на російську нафту ми вже бачимо: 10 січня ціна бареля російської нафти марки URALS впала до 38 доларів за барель у лютневих контрактах. Це значно нижче від ціни 80 доларів, за якою продається європейський сорт нафти BRENT, що є орієнтиром ціни і для російської нафти. Мабуть, більш ніж 50%-знижка на російську нафту щодо ринкового орієнтиру є перебільшенням, і ціна російської нафти у наступні місяці зросте. Але все одно вона не буде більшою Від тієї, яку би росія отримала за умови відсутності війни. російська нафта у Європі значною мірою буде заміщена нафтою арабських країн.

Наприклад, Польща отримає у цьому році 337 тисяч барелів саудівської нафти на день, замість 220 тисяч, які вона імпортувала з росії. Але дехто у Німеччині не полишає спроб залишити російську нафту у грі на європейському ринку. Для цього німецькі імпортери оголосили, що купуватимуть казахську нафту, яка піде до Європи російським нафтогоном «Дружба».

Це не дуже закамуфльована спроба обійти заборону на імпорт російської нафти таким собі «віртуальним реверсом». Тобто, замість казахської нафти росія надсилатиме німцям свою, а казахи натомість компенсують росії тою нафтою, що призначалася німцям. Склад нафти, щоправда, трохи відрізняється, але такі подробиці будуть цікавити публіку лише у перші місяці поставок. Є ще в Німеччині «капітани індустрії», що страждають на меланхолію щодо тоталітарного минулого. Для них сучасна росія є тим бальзамом, що лікує журбу.

Ця група невиправних реваншистів і проштовхувала будівництво Північних потоків, розповсюджуючи брехню, що ці газогони є чисто комерційним проєктом і не мають жодного стосунку до агресивних приготувань росії. Золота рибчина деякий час буде робити вигляд, що не помічає цих витівок німецьких імпортерів. Тому, що німці дійсно платять високу ціну за свою стратегічну помилку. Це призвело до енергетичної залежності від росії і катастрофічного підвищення цін на енергоносії, коли Німеччина схаменулася і вирішила позбутися цієї залежності. Але генеральна лінія Золотої рибчини залишається незмінною: російські енергоносії у Європі мають бути заміненими нафтою, нафтопродуктами і газом арабських країн та інших постачальників, що не мають стосунку до російських експортерів енергоресурсів. А росія буде продавати енергоресурси Китаю, Індії та та іншим споживачам у Азії. Із 30%-знижкою. Тому надлишків прибутку для фінансування війни не буде. А будуть збитки, бо продати до Азії усі обсяги колишніх поставок до Європи не вдасться.

Чи повернеться росія коли-небудь на європейський ринок? Можливо, але не раніше, ніж свобода слова та незалежність трьох гілок влади стануть нормою політичного життя. Тобто — нескоро. Тому що європейці вивчили урок: ставити себе у енергетичну або іншу залежність від авторитарного режиму росії Європа не може. Бо це призводить до цінових шоків та війн. А сталий розвиток європейської економіки вимагає низької інфляції та миру. Збільшення кількості терміналів для імпорту скрапленого газу — це один з шляхів зменшення ціни енергоносіїв у Європі. З цього приводу ми можемо привітати Німеччину з введенням в експлуатацію першого терміналу, збудованого у рекордно короткий час вже після початку російської агресії.

А що робити членам кооперативу «Озеро»? Можна повернутися на Кіімаярві, що переклали з фінської, як Комсомольське озеро. Туди усі буряти привезуть трофейні унітази на «Перший всеросійський ярмарок розбитого корита».

Гадаю, Золота рибчина не відмовиться там виступити з інавгураційною промовою.