На цих беззмістовних і потворних вулицях панує радість і світло, бо палає війна
В наших силах забрати у них цю радість
2022. Ще ніколи росіяни не були такі згуртовані навколо свого царя і своєї мети — нищення України. Ще ніколи в сучасній історії московський режим не був таким міцним, попри хоч і недостатні, але болючі санкції, попри поразки на фронті і втрати.
Думаю, що відчуття зараз у росіян найкращі — вони якраз роблять те, про що давно мріяли. Вони дихають на повні груди, вони відчувають крила за спиною.
Прийшла нарешті війна, яку вони чекали давно. Мир був тягарем для них, у спокої їм було тяжко. Нарешті їм легко, нарешті вони відчувають, як їх життя наповнене сенсом.
Кажуть, що кожен ракетний удар по Україні — це річний бюджет невеликого російського міста. І росіяни з радістю готові платити цю ціну! Бо коли вони можуть безкарно бити і вільно насолоджуватися своєю силою — то для них це понад гроші.
Кажуть, що вулиці малих міст у росії часом виглядають жахливо, що життя у глибинці там виглядає даремним і безсенсовним. Зараз на цих беззмістовних і потворних вулицях панує радість і світло, бо палає війна, бо палає Україна. Зараз там дихають не власним смородом, а димом наших міст — і цей дим їм солодший від меду.
Кажуть, що їх загинуло вже сто тисяч. Але це крапля в цій безодні, там є ще тьми і тьми, готові лізти на нас, варто їх лише трохи підштовхнути. Головне — що вони йдуть напролом нашими степами, сіють смерть, і не треба їм ніяких перемог, просто сіяти більше смерті, самим стати смертю.
***
В наших силах забрати у них цю радість. Мрію, щоб у відповідь на їх ракети і дрони від нас стартували наші ракети і дрони. Щоб росіяни вже не радісно завмирали перед екранами телевізорів в очікуванні результатів обстрілів, не смакувати зведення про українське горе — а щоразу дивилися новини про те, де у них запалає, де у них стане темно, холодно, нерухомо.
Тільки так це можна припинити, і ніяк не інакше. І це цілком у наших силах, давайте цього прагнути разом.
