10 висновків про битву за Балаклію

Журналісти «Ройтерз» оприлюднили розслідування за матеріалами, знайденими у покинутому російському штабі у Балаклії.

Аналіз наших успішних дій та дій противника має ключове значення для подальшого планування:

1. Угруповання «Балаклія» складалось з військ 11-го армійського корпусу Балтійського флоту ЗС рф, який перекинули з Калінінградської області, командував корпусом генерал-майор Іван Попов. У складі військ були частини 7-го мотострілецького полку (з Калінінграда), 9-го полку (з такою назвою в ЗС РФ існує 9-й штурмовий полк морської піхоти за складу 1-го армійського корпусу «ДНР»), 336-та бригада морської піхоти, батальйони резервістів «БАРС».

2. Перший наступ українських військ на фронті Балаклії відбувся 19 липня. Атака була у напрямку села Гракове. Українці взяли передові позиції росіян. Але росіяни зосередили вогонь артилерії, витратили усі запаси боєприпасів. Командувач Західним воєнним округом дав наказ «Граково не сдавать!!!». Момент був критичний для росіян, але українські підрозділи під таким масованим вогнем були змушені відійти. Для посилення ударів противник задіяв ударні гелікоптери. Втрати росіян у бою за Гракове 19 липня: 7 вбитих, 17 зниклих безвісти, 39 поранених, 1 танк, 2 БТР. (Атаку на Гракове можна розцінювати як лобовий удар по трасі на Балаклію, який, очевидно, очікував ворог. — Ю.Б.).

3. Командування групи військ «Балаклія» було занепокоєне українською атакою, і очікувало повторення наступу. Ефективність українських дій росіяни пояснили такими факторами:

а) наявність квадрокоптерів в українців;
б) втрат трьох з п’яти наявних безпілотників;
в) вихід з ладу двох з трьох наявних станцій РЕБ боротьби з безпілотниками;
г) відсутність квадрокоптерів у російських підрозділів, штаб вимагав і отримав 20-го липня три квадрокоптери Мавік-3, та виділив 15 солдатів для підготовки як операторів.

Під час усіх боїв у липні-вересні російське командування скаржиться на слабку ситуаційну обізнаність.

4. ФСБ отримала розвідувальну інформацію з України про спрямування у район Балаклії трьох українських ракетних систем HIMARS, з метою ураження одного з штабів та чотирьох складів. Очевидно, ФСБ отримало достовірну інформацію, оскільки 24 липня російський штаб повідомив, що внаслідок ураження ракетами HIMARS загинуло 12 військових 336-ї бригади морської піхоти (імена у соцмережах не повідомляють досі).

5. Після удару на Гракове російське командування «Балаклія» зробило правильний висновок, що українці будуть готувати новий наступ. Це говорить про те, що противник добре аналізує обстановку. росіяни оцінювали наступ як невідворотній. Але російське командування не змогло виявити зосередження українських військ для удару на Балаклію 6 вересня, не встановило ні день, ні місце удару. Українське командування досягло 6 вересня повної тактичної раптовості, хоча стратегічної раптовості не було. Висновок: абсолютної раптовості досягнути неможливо, але тактична раптовість та розсередження зусиль оборони можливі.

6. Починаючи з кінця липня, російське командування постійно скаржиться на нестачу боєприпасів для артилерії. Це не означає, що снарядів не було взагалі, це означає, що раніше росіяни могли стріляти без обмежень, а з липня почалось обмеження та нормування витрат боєкомплекту. Нормування витрат снарядів почалось після знищення польових арсеналів ЗС рф ракетними ударами ЗСУ з кінця червня.

7. Важливим джерелом інформації є перехоплення телефонних розмов українських військових та, скоріше за все, добровольців Іноземного легіону, бо росіяни відмітили у документах, що перехопили розмови про український наступ з США, Естонією, Британією та Нідерландами.

8. Основним засобом РЕБ проти високоточної зброї ЗС рф є станція «Поле-21», яка подавляє сигнали супутникових навігаційних систем, таких, як GPS. 4 серпня російські фахівці прибули до Балаклії для прикриття району оборони засобами РЕБ від ракет HIMARS, але спроби подавити систему управління ракет були безуспішними.

9. Основним фактором зниження боєздатності військ російські офіцери назвали тривале та точне вогневе ураження українськими військами протягом серпня, що призвело до майже щоденних втрат у підрозділах. На 30 серпня укомплектованість військ «Балаклії» становило 71%. В тому числі 2-й штурмовий батальйон (очевидно зі складу 9-го штурмового полку морської піхоти) мав всього 49 бійців з 240 за штатом. 9-й батальйон резервістів «БАРС» укомплектований на 23% (у статті його називають бригадою, але з підрозділів «БАРС» бригади не утворюють). Основну роль в обороні грали не мобілізовані, а саме кадрові російські війська. Висновок: швидкий наступ вимагає попереднього «розм'якшення» оборони противника.

10. росіяни тримали Гракове, очікуючи удару по шаблону, як це було 19 липня, але 6 вересня українці вдарили південніше і просто обійшли вузол спротиву, що призвело до втечі росіян з Гракового вже увечері в перший день прориву. За даними Ройтерз, генерал Попов був поранений на початку наступу, а командні пункти та зосередження військ зазнали ударів українських ракет та артилерії. Висновок: успіх наступу обумовлений застосуванням тактики непрямих дій, якісною розвідкою та точністю ураження російських командних пунктів, стрімким проникненням українських військ через слабо захищені ділянки оборони, відсутністю лобових атак на вузли спротиву, а охопленням з флангів. Російське командування втратило інформацію, задум та маневр, українське командування захопило ініціативу за рахунок раптовості та високої боєздатності ударних підрозділів.

Вивчення та аналіз дій наших військ та поведінки противника — ключова запорука перемоги, бо перемога починається з ідеї та розуміння логіки дій в усіх ланках. Хотілося б, щоб і в наступних операціях планування починалось з вивчення як наших невдалих атак, так і наших переконливих успіхів.

Джерело