Передплата 2024 ВЗ

російська армія продовжує бути загрозою, але перестала бути страшною

кремль сприймає мобілізацію як таке собі «Wunderwaffe». Як щось здатне переламати хід бойових дій

«Бабайка» — це саморобна установка залпового вогню. Чотири напрямники бійці харківської ТрО зняли з розбитого російського «Граду».
Зварили кріплення та придумали гідравліку. Приціл виміняли у сусідів із «сухопутки», а ракети віджали у російської армії. Тепер цей ГАЗ-66, названий на честь командира з позивним «Бабай», виконує роль тієї самої РСЗВ, якої в територіальної оборони начебто не має бути.

У сусідній бригаді механіки чаклують із зенітною гарматою С-60. Її прийняли на озброєння 70 років тому — літаки тоді літали повільно та невисоко. Складські залишки з початком війни віддали в ТрО, і тепер бійці ставлять ці гармати на КРАЗи.

Запорізька тероборона тим часом робить «тачанки». Трофейні великокаліберні кулемети ставлять на пікапи — разом із чорним «махновським» прапором. Культ Нестора Івановича тут не приховують, і кожен борт названий на честь «батька». «Махно-1», «Махно-2» і так далі.

У 2014-му армія не встигала перетравлювати потік добровольців. Ті, кому військкомат не міг нічого запропонувати, — йшли у добробати. У 2022 році роль добробатів виконали сили територіальної оборони. Ті, хто стояв у чергах у перші дні війни, опинилися всередині наймолодшого війська. Кожна третя бригада ТрО тепер служить у зоні бойових дій, заповнюючи нестачу великих калібрів та бронетехніки за рахунок трофеїв.
Те, що вважалося недоліком тероборони, за кілька місяців війни стало її гідністю. За вісім місяців в армії я побачив директорів приватних клінік, які пішли начмедами до бригад. Весільних фотографів, які стали аеророзвідниками. Промислових альпіністів, які споруджували систему відеоспостереження вздовж лінії фронту.

«З хороших підприємців виходять хороші командири», — цю фразу я чув тричі. Вперше — від комбата на Сіверському Донці. Вдруге — від сержанта розвідвзводу на Гуляйпольському напрямку. Втретє — на Харківщині, від 88-го номера у списку українського Forbes. Всі троє були на своєму місці й усі до війни займалися бізнесом. Тому я не сперечався.

За останні вісім місяців українська армія зросла втричі. На одного кадрового припадає приблизно двоє мобілізованих. Свіжа кров із «цивілки» зробила зі Збройними Силами дві речі. По-перше, засунула на другий план «стройовщину» з усіма її атрибутами. По-друге, наситила ЗСУ небаченим рівнем цивільних компетенцій. Люди, яким ніхто не встиг пояснити, що так не можна, почали масово створювати речі з категорії «а що, так можна було?».

Ймовірно, у росії мріють про те, що щось подібне зробить з їхньою армією оголошена мобілізація. І якщо окупанти обзаведуться суб’єктними командирами, горизонтальними зв’язками та мотивацією, то можливо. А поки всього цього немає — російська «дивозброя» ризикує сточитися об українську оборону. І жодного перебільшення у слові «дивозброя» немає.

кремль сприймає мобілізацію як таке собі «Wunderwaffe». Як щось здатне переламати хід бойових дій. Як те, що остаточно переведе «спецоперацію» до категорії «війни». У межах придуманого самою ж росією міфу, вона якщо й здатна програвати, то лише коли воює «не насправді». А коли «насправді» й для захисту того, що оголошено «батьківщиною», — приречена перемагати.

Саме з цієї причини розмови про застосування ядерної зброї поки що передчасні. Вони набудуть актуальності у той момент, коли мобілізація та ракетні удари по українській інфраструктурі не досягнуть результату. Коли виявиться, що російські танки, як і раніше, стоять від київської об’їзної далі, ніж українські — від донецької. Коли владімір путін виявить, що конвенційну війну він програє — можливо, ми знову почуємо виток пересудів про «ядерний попіл».

Цікаво. Європа десятиліттями звикала боятися російської армії. На вівтар «миру» готові були класти будь-які поступки. Але в 2022 році виявилося, що єдине, в чому росія досягла успіху, — це виробництво «понтів». А ситуацію на полі бою змогли змінити навіть кількадесят західних РСЗВ. Які, до того ж, працюють в Україні з обмеженим функціоналом у дальності.

А що було б, опинись в українській армії західні ракети? Американські танки? Німецька ППО? Що думають тепер про майбутнє всі, хто в москві марив кидком до Ла-Маншу? російська армія продовжує бути загрозою, але перестала бути страшною. Вісім місяців тому на нас напала в’язниця. У спробі обнулити наше майбутнє вона потроху скасовує своє.

Джерело

Схожі новини