Чи захочуть українки, які втекли від війни за кордон, повертатися в Україну
Це величезна проблема
Понад 4500 дітей народили у Польщі українські жінки з дня початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Про це повідомив заступник міністра охорони здоров’я Польщі Вальдемар Краска.
7 місяців тому ці 4500 вагітних жінок мусили тікати від російського вторгнення. Ці 4500 жінок виїхали зі своїх міст і сіл, а їхні чоловіки сьогодні або воюють, або працюють в Україні і не можуть приєднатися до дружин із новонародженими дітьми, або загинули від рук російських окупантів. Ці 4500 жінок залишили свою країну не з власної волі, зазнали жаху війни, і їхнє життя вже ніколи не буде колишнім, хай як би банально це звучало.
Але це лише 4500 жінок, які народили у Польщі. А скільки таких ще в Німеччині, Чехії, Великій Британії, Італії, Чехії, Ізраїлі, Туреччині, Румунії, Португалії чи в будь-якій іншій країні, яка прийняла українських біженців? А скільки повернуться назад? Скільки з них готові повертатися з дітьми туди, де їм держава не надасть навіть базових умов щодо житла, дитячої освіти та охорони здоров’я?
Я знаю, що багато хто хоче повернутися. Але хочуть і будуть — це різні поняття. Більшість із них живе поверненням, але не повертатиметься на згарище, через те, що немає умов для дітей. Так, діти та їхнє майбутнє хвилює українок більше, ніж їхня самореалізація. І навіть при тому, що сервіс з багатьох послуг у Європі повільніший і менш комфортний, ніж в Україні, але саме життя та умови проживання для дітей поза Україною будуть набагато привабливішими.
А ще більшу кількість людей не приваблює повернення до держави, де толерантне ставлення у влади до корупції та кумівства. Особливо це помітно після перебування на Заході. І, звичайно, людей зупинятиме відсутність у держави плану з вирішення цих проблем, на тлі появи нових. А плану досі немає. Навіть приблизного плану немає, який можна реалізувати із поправками на той момент, коли можна розпочинати відродження України. І це величезна проблема, яка матиме катастрофічні наслідки, якщо її не почнуть вирішувати вже сьогодні. Слова про те, що її вирішуватимуть лише після закінчення всіх воєнних дій, показує, що є повне нерозуміння процесів і наслідків у того, хто це озвучує. І просто словами цю проблему не вирішити. Особливо на тлі прогресування бідності, безробіття, психічної нестабільності людей і рівня зростання жорстокості.
Висновки робіть самі. Але поки громадяни масово не почнуть вимагати у влади створення такого плану і формування стратегії повернення біженців в Україну, то безглуздо розраховувати на його появу. З власної ініціативи влада планом не займається. Я це точно знаю. Хоча, може, вона його не робить через те, що не здатна його створити. Це пояснення, але не виправдання, але й воно також потребує вирішення.
