Я побачив Пекло зсередини

Іноді нам здається, що війна поряд, але нас не стосується

Я не знаю з чого почати.

Пишу, а думки плутаються.

Сьогодні я побачив Пекло зсередини.

Іноді нам здається, що війна поряд, але нас не стосується.

Або стосується, але пройде повз.

Я розповім вам сьогоднішню історію.

Те, що трапилося на сусідній вулиці з нами.

Історію несправедливості та Божого забуття.

Історію фатуму, яка тяжіє над нашим життям.

Історію, перед якою тьмяніють трагедії Есхіла.

Жила-була сім’я.

Коли почалася війна, то мама вирішила перевезти малечу з проспекту Поля в безпечніше місце.

У приватний сектор. До бабусі.

Сьогодні до їхнього будинку прилетіла російська ракета.

Вирва, яку ви вже бачили на фотографіях приблизно 8 на 10 метрів.

Люди буквально випарувалися. Бабуся Алла, мама Наташа, дочка Василіса та хлопчик Іван.

І маленький песик Джек.

Ні. Я буду відвертим до кінця. Дехто не просто випарувався.

Їх знайшли у сусідів на дахах.

На сусідніх вулицях.

А коли приїхали рятувальники, на руїнах сидів старий пес Крим.

І вив.

А потім приїхали комунальники.

І відвезли собаку, яка оглухла, осліпла і контужена, до КП «Зооконтроль», і там міські ветеринари колють пса серцевими препаратами, щоб нормалізувати.

А потім приїхав батько.

Він служить у ЗСУ. Під Лиманом.

Можна я далі не продовжуватиму?

Я бачив усе на власні очі.

Я хочу лише одного.

Щоб ті, тварюки, яких наші оточують під Лиманом, відповіли за все сповна.

Не треба писати про Божу кару.

Нехай Божечка відпочине.

Тільки сила нашої помсти має значення.

А ще хочу, щоб вони всі висіли на деревах.

Як цей ковпак від сусідської Мазди, якою силою вибуху закинуло на обгоріле дерево.

Лють.

Джерело

Схожі новини