Я побачив Пекло зсередини
Іноді нам здається, що війна поряд, але нас не стосується
Я не знаю з чого почати.
Пишу, а думки плутаються.
…
Сьогодні я побачив Пекло зсередини.
Іноді нам здається, що війна поряд, але нас не стосується.
Або стосується, але пройде повз.
Я розповім вам сьогоднішню історію.
Те, що трапилося на сусідній вулиці з нами.
…
Історію несправедливості та Божого забуття.
Історію фатуму, яка тяжіє над нашим життям.
Історію, перед якою тьмяніють трагедії Есхіла.
…
Жила-була сім’я.
Коли почалася війна, то мама вирішила перевезти малечу з проспекту Поля в безпечніше місце.
У приватний сектор. До бабусі.
…
Сьогодні до їхнього будинку прилетіла російська ракета.
Вирва, яку ви вже бачили на фотографіях приблизно 8 на 10 метрів.
Люди буквально випарувалися. Бабуся Алла, мама Наташа, дочка Василіса та хлопчик Іван.
І маленький песик Джек.
Ні. Я буду відвертим до кінця. Дехто не просто випарувався.
Їх знайшли у сусідів на дахах.
На сусідніх вулицях.
А коли приїхали рятувальники, на руїнах сидів старий пес Крим.
І вив.
А потім приїхали комунальники.
І відвезли собаку, яка оглухла, осліпла і контужена, до КП «Зооконтроль», і там міські ветеринари колють пса серцевими препаратами, щоб нормалізувати.
А потім приїхав батько.
Він служить у ЗСУ. Під Лиманом.
Можна я далі не продовжуватиму?
Я бачив усе на власні очі.
…
Я хочу лише одного.
Щоб ті, тварюки, яких наші оточують під Лиманом, відповіли за все сповна.
Не треба писати про Божу кару.
Нехай Божечка відпочине.
Тільки сила нашої помсти має значення.
…
А ще хочу, щоб вони всі висіли на деревах.
Як цей ковпак від сусідської Мазди, якою силою вибуху закинуло на обгоріле дерево.
Лють.
