Найважливіше про філософію "постачальника Байрактарів"

Багатьом з нас кортить звинуватити президента Туреччини в колабораціонізмі з путіним. Навіть от зараз, коли ми дізналися про те, що всупереч забороні росіяни протягнули через Босфор військову техніку - з Сирії в РФ. Але Ердоган - не колаборант, він веде свою гру, відмінну від політики НАТО, що дуже навіть часто нам вигідно.

Кілька важливих деталей до розуміння образу "демократичного тирана".

Що намагається досягти Ердоган:

Крок №1: стати великим спасителем Європи від війни. Туреччина, маючи статус країни НАТО, здається, мала б чітко підтримувати військово-політичну позицію Альянсу. Але Ердогану не вигідно ставати його частиною, він обрав для себе іншу роль. Ердоган закрив Босфор і Дарданелли для всіх військових кораблів (і постраждала від цього росія), постачає Україні "Байрактари", відмовивши рф та організував "зерновий мирний план", а також намагається зібрати Зеленського з путіним на особисту зустріч;

Крок №2: зайняти позицію рф у світовому порядку. Напередодні візиту Ердогана у Сочі несподівано відбулась ескалація в Нагорному Карабасі. Згідно з домовленістю, російські миротворці мають замістити вірменських військових на території анклаву. Але зробити це ослаблена росія не здатна. Підтримуваний Туреччиною Азербайджан відчуває цю слабкість і дедалі більше просуває ідею перегляду домовленостей на вигідніших для себе умовах. Завдання Ердогана - зайняти роль рф в Нагірному Карабасі, що дозволить розблокувати коридор "Китай - Центральна Азія - Європа" та ще більше посилити свій вплив.

Крок №3: побудувати замість "руського миру" - "тюркський". Програш рф у війні і її подальший розпад - ось справжній стратегічний інтерес Туреччини. Річ у тому, що третина російських земель - історично не-росія, а ареал проживання десятків поневолених тюркських народів: це чуваші, башкири, ногайці, балкарці, карачаївці, кумики, кряшени, алтайці. Як тільки Туреччина стане достатньо сильною, вона обов'язково намагатиметься посилити свій вплив на всю цю територію.

Історія відносин між Туреччиною та росією налічує 12 війн. І те, що зовсім нещодавно здавалось неймовірним, відбувається вже сьогодні.

Чимало лібералів порівнюють політику Ердогана, його намагання узурпувати та утримати владу зі стилем правління путіна. Попереду третя президентська кампанія Ердогана. І за роки свого правління з державного менеджера він вже перетворився в месію "туркського миру". І для відновлення своєї могутності, створення нової "супердержави" президентові Туреччини потрібно подавити та знесилити рф. І поки "руській мір" вчить китайську, поневоленим тюрським народам в росії час згадувати свої рідні мови.

Джерело