НБУ підвищив офіційний курс долара до 36,6. Чому це відбулося

Чому Нацбанк пішов на цей крок?

Бо в нього, насправді, не залишилося вибору. Тримати курс на зафіксованому на початку війни рівні вже не було змоги. Резерви занадто швидко витрачалися на підтримання цієї валютної стабільності. А різниця між офіційним курсом і курсом чорного ринку досягла 25%, боляче впливаючи на експортерів та деяких ФОПів, особливо з IT-сектору.

Чому резерви швидко закінчувались?

Великий дефіцит бюджету, це перше питання. Зараз, до речі, за рахунок девальвації західна допомога у гривнях буде більшою, що має зменшити тиск на бюджет. Цей дефіцит бюджету в тому числі фінансувався за рахунок друкарського верстата. В умовах обмеженого попиту з боку населення (бо грошей немає через війну) воно не впливало напряму на інфляцію, проте значна частина цих коштів йшла на валютний ринок, вимиваючи резерви НБУ.

Друге — торгівельний дефіцит. Експорт обмежений у своєму зростанні через заблоковані порти, у той час як імпорт дуже різко зростав. А низький курс робив імпорт конкурентним. Зараз різке збільшення курсу має вплинути на імпорт, обмеживши його і це має допомогти валютній стабільності. У той же час експортери отримують стимул заводити гроші в країну, продавати тут більшу частину валютної виручки.

Ну і третя історія — схеми. Умовний «картковий туризм» та інше. Тому не випадково Нацбанк переставивши курс також задіяв ряд механізмів, які мають обмежити ці схеми. Вони окремо перелічені у рішенні регулятора:

• громадяни, як і раніше, матимуть змогу знімати з гривневих платіжних карток за кордоном 50 тис. грн (в еквіваленті) на місяць. Водночас ліміт на зняття готівкової валюти з гривневих платіжних карток за кордоном змінено зі щомісячного на щотижневий: 12,5 тис. грн (в еквіваленті) на сім календарних днів;
• зменшено щомісячний ліміт на P2P перекази громадян за кордон із гривневих платіжних карток українських банків зі 100 тис. грн (в еквіваленті) до 30 тис. грн (в еквіваленті);
• встановлено щомісячний ліміт на розрахунки за кордоном із використанням гривневих платіжних карток у розмірі 100 тис. грн (в еквіваленті) з усіх рахунків клієнта в банку, відкритих у національній валюті. Це обмеження не відчує переважна більшість громадян, які перебувають за кордоном.

Ще одна проблема — це значне укріплення долару у світі відносно інших валют. На тлі зафіксованого курсу долара офіційний курс гривні укріплювався відносно валют наших основних торгівельних партнерів, наприклад, Польщі. Що не дуже логічно у поточних умовах.

Який негатив від цього рішення НБУ?

Інфляція. Хоч більшість імпортерів подумки й орієнтувались на ринковий, кешевий курс, проте все ж таки продукція заводилась в країну по курсу 29,5. Наприклад — бензин. Зараз він має подорожчати. Що матиме ефект на всі ціни. Але питання у тому, що Нацбанк діє в ситуації, коли у вас немає доброго рішення. Є лише погане і дуже погане. І так буде до кінця війни.

Ключове питання зараз — це очікування. Головне завдання всіх гілок влади так скоординувати свої зусилля, щоб у ринкових гравців не з’явилося очікувань, що Нацбанк, переставивши курс один раз, робитиме так ще раз і ще раз. Якщо раптом в це повірять, то курс буде відчувати постійні спекулятивні атаки.

Чому курс заморожений, а не відпущений?

Відповідь одна — війна. Занадто багато невизначеності та занадто тонка психологічна ситуація, щоб відпускати курс у вільне плавання.

Джерело