Що ж не так із Калінінградом?
росія загрожує Литві
Депутат Європейського парламенту від Литви Пятрас Ауштравічюс попереджає: напад росії на Литву може призвести до початку Третьої світової війни.
Секретар російської Ради безпеки Микола Патрушев погрожує Литві після того, як ця країна відмовилася від транзиту вантажів, що потрапили під європейські санкції, в Калінінградську область російської федерації. Депутат Європейського парламенту від Литви Пятрас Ауштравічюс попереджає: напад росії на Литву може спричинити початок Третьої світової війни.
Але поки Третя світова війна не почалася, спробуємо зрозуміти, що ж не так з Калінінградом. А те, що і з Кримом: нормальне існування цього російського есклава (Калінінградської області) залежить від сполучення з материком, — пише Віталій Портников для Крим.Реалії.
Крим — півострів, який окупанти спробували перетворити на політичний острів. А коли стало зрозуміло, що «острів» не функціонує, пішли окупувати південь України. Вісім років знадобилося володимиру путіну, щоби зрозуміти: ніколи у своїй історії Крим не існував без зв’язку з материком. Зв’язку не через міст, а через Перекоп.
Калініградська область зараз виглядає «політичним островом». Але цей регіон політичним островом ніколи не був. До Другої Світової війни це була частина Східної Пруссії — і, до речі, нормальне життя в регіоні припинилося саме тоді, коли Адольфу Гітлеру нібито знадобився «коридор» через польські території для того, щоб безперешкодно потрапляти в Кенігсберг.
А після Другої Світової війни Калінінградська область стала однією з областей РРФСР — але у складі Радянського Союзу. І, зрозуміло, у цій спільній державі не було жодних проблем із проїздом та транзитом — ну, зрозуміло, за винятком «закритих» військових міст та селищ.
Після розпаду Радянського Союзу, після вступу Литви та Польщі до НАТО та ЄС Калінінградська область перетворилася на справжнісінький есклав — частину території росії, оточену… ні, не лише морем, а й Європейським Союзом. Здавалося б, рецепт розвитку цієї території був очевидним: нормальні відносини із сусідніми країнами, які, до того ж, прагнули врегулювати статус есклава та сприяти його мешканцям.
Що мало б очікувати регіон, який опинився в такому чудовому місці, з такими інвестиційними можливостями — справжнє «вікно» росії в Європу? А що мало б очікувати Крим, якби його не окупувала росія? І в тому, і в іншому випадку — процвітання. Процвітання, а не животіння на задвірках історії та економіки.
Але росія, як бачимо, вибрала війну. Війну, яка знищує перспективи і окупованих росією територій, і її власних регіонів. Калінінградська область на очах перетворюється з «найбільш європейського» регіону росії у військову базу, жителі скуповують товари, російські чиновники приїжджають до Калінінграда не для того, щоб поговорити про перспективи розвитку, а для того, щоб злякати сусідів.
І коли ми говоримо, що Третя Світова, як колись Друга світова, може знову початися через транзитний коридор у те саме місто, чи не відчуваємо ми, що історія описала коло і майже через століття знову зробила жителів Європи заручниками амбіцій і комплексів нового диктатора?
