Попереду ще не одні 100 днів

Ось вже 100 днів, як путін бере Київ за 3 дні.

Кожного дня дивишся чи не здох путін. Кожного дня радієш, що зміг знайти безпілотник, машину, каску чи турнікети для наших там на нулі. І так кожного дня. І знаю, що багато з вас кожного дня чекає повідомлення - МИ ПЕРЕМОГЛИ!

І таке повідомлення буде. Але маю вам написати: це не буде завтра, післязавтра чи в липні. Ця війна надовго. Вона складна, важка, непередбачувана. І вона про те, що потрібно стояти, боротись, битись, вгризатись та перемагати. І найголовніше: тримати стрій.

Попереду ще не одні 100 днів. І зараз, коли історія зупинилась, коли час став коротшим, коли горизонт нашого всього - завтра. Коли ніхто не думає, а що там буде в вересні чи в жовтні. Ніхто не планує відпочинок чи зміну місця роботи. Ніхто не їде на море, в гори чи за кордон. А вся країна від найменшого до найстаршого працює на перемогу. Прямо зараз на нашому українському сході та півдні ворог йде в контрнаступ, а ми відбиваємо. А він знову йде, а ми знову відбиваємо. І це все здається абсурдним - битва за Донбас. Ну хто міг подумати? Штурм Києва? Висадка десанту в Одесу? Як взагалі таке може прийти до голови?

І я знаю одне, за ці 100 днів ми зробили те, що не зробило жодне покоління в історії України. Ми вистояли, відбили і наближаємось до перемоги. За ці 100 днів багато що змінилось. Змінились ми, змінились наші близькі, змінились всі навколо.

Ми переможемо. Нам давали 3 дні, ми вистояли 100. Нам говорять, що росію не можна заганяти в кут. Ми її знищимо.

Після перемоги, ми станемо іншою країною. Ми будемо країною, яка буде першою допомагати всім хто в біді по всій земній кулі. Ми будемо країною, яка буде зупиняти війни. Ми будемо країною, до якої будуть їхати за прихистком і ми його будемо надавати. Бо ось вона наша ідея, українська ідея, допомагати, допомагати та допомагати.

Тримаймо стрій! Слава Україні!

Джерело