Є раціональні політики. І для них потрібні інші аргументи
Не аргументи серця, а аргументи прагматизму
Українські політики часто кажуть, що не треба дорікати Україні корупцією. Бо корупція є і в Україні, і в Європі. Бо корупціонери є і в Києві, і в Амстердамі, і в Гельсінкі.
Теоретично вони праві. Хоч у тому самому Гельсінкі знайти корупціонера важче, ніж у москві притомну людину.
Але.
Я граю у футбол. І Мессі грає у футбол. Ми обидва граємо у футбол. Але є нюанс.
От такий самий нюанс і з корупцією.
А так, ми молодці. І корупція є і у нас, і в Європі.
І якщо ми хочемо стати членом ЄС, то нам треба зробити реформи. Ключові – верховенство права і боротьба з корупцією. І чим більше ми будемо говорити, що у нас корупції стільки ж, скільки в Європі, тим далі від нас буде дата вступу в ЄС. І тим менше грошей ми отримаємо на відбудову країни. Бо і гроші також будуть прив'язані до просування на шляху реформ. А значить з цим прямо будуть пов'язані доходи українців, пенсії і зарплати. Бо саме європейська інтеграція і план допомоги України після війни будуть основними драйверами зростання економіки.
І ви праві, якщо скажете, що то про майбутнє, а зараз у нас війна. Повністю праві. Але на цій війні критично важливе для нас мати західне озброєння, як і західне фінансування бюджету. І ми часто бачимо, що Захід зволікає. Зволікає і тому, що часто чує від росії погрози: надання того чи іншого озброєння може призвести до ескалації. Словом, багато хто на Заході боїться: путін такий неадекватний, що може застосувати ядерну зброю. І так, ризик цього невеликий. Але наслідок цього ризику неприйнятний.
Тому і вагаються у високих кабінетах, в тому числі і в овальному кабінеті. І там є різні радники. Одні кажуть, що треба допомагати Україні на повну. А інші – що треба робити це обережно, бо є ризики ядерної війни, і краще домовитись. І Байден вислуховує аргументи обох сторін. І як ви думаєте, коли висловлені перші твердження, які можуть бути наступні? Чи не використають прихильники повільної допомоги тези про те, що Україна може бути не варта такого ризику? Що Україна корумпована і не хоче лікувати цю заразу? Що тут досі купа російських агентів? Що в країні утискають журналістів? Що тут якісь незрозумілі дріб'язкові війни політиків.
Говорять так радники президента США чи ні – ми не знаємо. Але це точно озвучують скрізь російські агенти. І навіщо давати їм перевагу? Навіщо давати їм шанс перетягти думку на те поле, яке нам не подобається. Ми не можемо конкурувати із росіянами у бюджеті пропаганди. У нас нема історії у століття взаємовідносин із старою Європою. У нас немає ядерної бомби. Так навіщо їм давати ще козирі?
Невідомо, чи говорять так, чи не говорять. Ми не знаємо, що відбувається там. Але навіщо нам створювати таки ризики? Під час війни? Коли для Збройних сил кожен день затримки на вагу сотень людських життів? Коли суспільство в Європі втомлюється від війни, що є абсолютно природним явищем.
Збройні сили, волонтери творять дива. І ці дива захоплюють серця людей по всьому світу. Але є ще мозок. Є раціональні політики. І для них потрібні інші аргументи. Не аргументи серця, а аргументи прагматизму. І такі політики мають бачити в Україні не тільки героїв фронту, не тільки президента-символа, але й вільні медіа, об'єднаний політичний клас і непохитне бажання зробити реформи, щоб відповідати політичним і економічним стандартам ЄС. І якщо вони будуть бачити це, то набагато більше аргументів з'явиться у тих радників президента Байдена, які переконують максимально допомогти Україні і не хочуть зберігати обличчя путіна, а воліють відрізати йому яйця.
І тоді й на полі бою в української армії з'явиться набагато більше аргументів. А в майбутньому набагато більше грошей з'явиться в гаманцях українців.
