російські конвоїри виконують ту ж роль, що й солдати, які штрикали тіло Ісуса на Голгофі списами
Гидко дивитися на те, як російські солдати обшукують чи конвоюють під дулами автоматів наших бійців з Азовсталі
Але треба також розуміти людську психіку: за показною зневагою ці росіяни приховують свій страх і захват. Вперше в житті вони бачать справжніх воїнів, які три місяці тримали оборону в умовах тотального оточення, під обстрілами з суходолу, повітря й моря всіма видами зброї. У російській армії прикладів такого героїзму й самовідданості немає - їх виколупують тільки з міфологізованого минулого.
Тому це, мабуть, найкраща мить у житті цих росіян: вони тепер на власні очі бачать світових зірок, про яких найближчі двадцять років Голлівуд зніматиме найдорожчі блокбастери, на прикладах бійців з Азовсталі малі пацани по всьому світу мріятимуть стати військовими і здобути славу героїв, на цих прикладах будуть виховуватися наступні покоління. Побачити цих людей наживо - це ніби доторкнутися до самої суті Історії, побачити механізми, через які вона діє.
російські конвоїри можуть цього не усвідомлювати, але вони в цій історії виконують ту ж роль, що й солдати, які штрикали тіло Ісуса на Голгофі списами.
У коротку мить цим росіянам може здаватися, що вони всесильні й можуть знущатися з безпомічних полонених, але насправді все їхнє ганебне існування було створене вищим задумом тільки з одною метою - на кілька коротких митей побачити справжніх Героїв.
Усе своє гівняне і, сподіваюся, коротке життя вони прожили тільки для того, щоб відіграти другорядну епізодичну роль у цій драмі. Роль наглядачів, які мали честь перебувати в силовому полі Героїв, що творять Історію.
