США намагаються покласти край світовій нафтовій змові
Росія належить до країн, які співпрацюють з ОПЕК
В четвер судовий комітет Сенату США планує розглянути законопроєкт, який дозволить генеральному прокурору США подавати до суду позови проти країн-виробників нафти членів групи ОПЕК і тих, які співпрацюють з нею, за картельні змови щодо цін на нафту.
Можливо, надалі законопроєкт буде голосуватися разом з оголошеним президентом Байденом пакетом допомоги Україні 33 млрд доларів.
До складу групи ОПЕК, лідером якої є Саудівська Аравія, входять Алжир, Ангола, Еквадор, Габон, Іран, Ірак, Кувейт, Лівія, Нігерія, Катар, ОАЕ, Венесуела.
Росія належить до країн, які співпрацюють з ОПЕК, прийняте законодавство на неї також поширюватиметься.
Група є класичним картелем. Адже країни-виробники регулярно збираються, щоб погодити обсяги видобутку з метою впливу на ціни нафти.
Група може підвищувати ціни та зберігати їх на завищеному рівні.
Як відбувається зараз, коли ОПЕК не реагує на заклики США та Заходу щодо збільшення видобутку для заміщення російської нафти, щоб стримати ціни.
Також група може штучно знижувати ціни.
Так було, коли країни ОПЕК різко збільшили видобуток, чим обвалили ціни, щоб довести до банкрутства американських сланцевих виробників.
Десятки років ОПЕК користується фактичним антимонопольним імунітетом через те, що змова відбувається на рівні країн та поза юрисдикцією США, ЄС і Великої Британії.
Поданий законопроєкт усуває цю прогалину та поширює на ОПЕК дію Акту Шермана.
22 роки США намагаються покласти цьому край.
Різноманітні форми законопроєкту NOPEC були представлені приблизно 16 разів із 2000 року, але нафтова промисловість та їх легіон лобістів, як-от Американський інститут нафти та інші, чинили рішучий опір.
Зараз, до речі, також Американський інститут нафти виступає проти.
Але вторгнення Росії в Україну настільки змінило світ, що шанси прийняти NOPEC історично великі.
На вперше прийнятий у 2007-2008 роках подібний закон, за який в тому числі проголосували тодішні сенатори Барак Обама та Гілларі Клінтон, президент США Джордж Буш наклав вето.
Через тиждень після того, як Буш залишив свій пост, законодавці знов спробували його прийняти, але він так і не дійшов до остаточного голосування в Сенаті.
Критики закону оперують маніпулятивними аргументами:
- Нібито це створить небезпечний прецедент та спричинить ефект доміно: як тільки суверенний імунітет буде усунений для одних дій держави або її агентів, він може бути усунений для всіх дій держави.
- Посилення побоювання впливу регуляторів може спричинити втечу капіталу.
- Це може призвести до популістських спроб захопити енергетичні заводи і навіть неенергетичні активи в Сполучених Штатах, які належать іноземним урядам або їх афілійованим компаніям, якщо суд присудить відшкодувати збитки у результаті антимонопольного позову.
- Помста країн ОПЕК у вигляді скорочення нафти, доступної для нафтопереробників США.
Хорошу відповідь у свій час критикам дав економіст Дамбіса Мойо:
«Не викликає сумнівів, що якби країни-члени ОПЕК були приватними компаніями, вони були б оштрафовані великими штрафами та/або посадили б їх керівників у в’язницю в Сполучених Штатах чи Сполученому Королівстві».
