Старі галицькі анекдоти

Не схибнути б!

Цяпка має виклад для стрільців про обов’язки вояка. Починає так: «Загально думають, що першим обов’язком стрільця є умирати за рідний край. Це хибне розуміння. Першим обов’язком стрільця є робити так, щоби його вороги вмирали за свій рідний край».

Славний предок

Одного разу в однім товаристві зайшла розмова про предків. Хтось запитав Цяпку:

- Чи з ваших предків хто відзначився?

- О, так! – відповів Цяпка. – Один, евентуально, був навіть адміралом.

- Як називався?

- Ной!

Якби не вженився…

- Стрілець Цяпка, коли йдете в бій?

- Я доброволець: коли схочу, тоді піду.

- Як то розуміти, пане Цяпка?

- Я, пане сотник, записався до війська яко охотник. То було так. Я оженився в липні, а війна вибухла в серпні. А я, знаєте, люблю спокій і тому пішов на війну.

Як стати генералом?

- Якби, Цяпко, не ваша звичка напиватися, то я вас зробив би підхорунжим.

- Пане сотнику, нащо мені бути підхорунжим, коли я, як нап’юся, то чуюся генералом.

Усе так просто

- Стрілець Муц, на подвір’ї казарми купа нікому непотрібного піску. Очі всім муляє… Викопайте глибоку яму і скидайте туди пісок.

- А що зробити із землею?

- Офермо! Викопайте таку глибоку яму, щоби змістився пісок і земля.

Що нема, то нема

- Де ти куриш, офермо?!

- Та я так думаю, що хоч на свіжому воздусі можна собі засмалити файку, ні?

- Ти, офермо одна, раз на все запам’ятай: де я є, там нема свіжого воздуху!

Хитрун

На фронті стоїть наш стрілець на варті перед окопами. Стоїть, а час іде. Врешті спостерігає, що стоїть годину задовго. Небагато думаючи, сходить з поста і йде до відділу. Підстаршина починає сварити, як він міг так зробити. Стрілець виправдовується:

- Пане десятнику! Голошу слухняно, що я собі так подумав: недобре, щоб довше стояв один і той самий стрілець на варті, - бо ворог готов подумати, що в нас нема більше війська.

Військова таємниця

- Рекруте Макітро, що це є військова таємниця?

- Як я йду другий раз по обід.

Читайте також: Про війну – з гумором