Про війну ми тепер говоримо одне з одним - очима
Бо розуміємо все без слів
Мабуть, за ці дні у багатьох був вирій думок у голові, які докорінно змінювали вас зсередини.
Дехто зрозумів, що даремно нарікав на життя - все ж нормально було.
Дехто пожалкував, що весь час себе обмежував і не насолодився мирним життям.
Дехто зрозумів, що згаяв час і багато чого не встиг до війни зробити.
Дехто картає себе, що не накопичував на "чорний день".
Дехто зрозумів, що то були не друзі.
Хтось нарешті зрозумів, як сильно любить свою сім'ю.
Хтось зрозумів, що ніколи б не зміг жити в іншій країні.
Хтось нарешті збагнув і відчув глибину побажання наших бабусь і дідусів: "....і мирного неба над головою".
Війна назавжди змінила кожного з нас - окремо, і всіх нас - разом.
Про війну ми тепер говоримо одне з одним - очима, бо розуміємо все без слів.
Ми стали чутливішими та черствішими одночасно.
Ми помудрішали за лічені дні.
Втім, найглобальнішою зміною нашої колективної свідомості стала відсутність культу жертви, нашої традиційної журби та покірності долі.
Попри важкі випробовування та втрати, ми всі разом стали міцнішими, впевненішими у наших силах, ніхто не збирається коритись і ламатись під колесом історії, ми вразили світ своїм опором і всі впевнено та оптимістично бачимо наше спільне майбутнє в Україні.
Таку націю перемогти неможливо.
